"Iван Багряний. Гуляй-поле (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Щоб скорило, щоб ┐х знесло.

Три черепи повнi сиро┐ землi...

Секунди бiжать у ┐дучiй iмлi -
Стрiлка iде до сво║┐ мети...
Та нiщо не виповню║ пустоти.

Марево блiдне, хистке, як омана, -
Фата-моргана, фата-моргана.

Вiтер шумить. I полин гуде.
I кiнь iрже...
Та нiхто не йде!
Не чу║ нiхто i не бачить його,
Мов нема║ роду того!

Мов нема║ вже гордих,
лиш ницi й покiрнi, -
Нiкчемнi пророки, i брехуни,
Дрiбненькi полiтики й говоруни,
I паралiтики... - лише вони -
Проданi, зрадженi i невiрнi.

Меч не трима║ться в ┐хнiй руцi,
I переляк на лицi.

О, де Ти, Мужнiй, Простий i Великий -
Благословенний на меч i бо┐!?!.
Вибухають воплем, вибухають криком, -
Ждуть Тебе сироти тво┐, й калiки,
Й невiдомщенi малята тво┐!

Удар громами. Смерчем прийди.
I поведи!

I поведи...


О, де Ти, Грiзний, Страшний, Непоборний!?
Як Бог, Вогнеликий! Як земля, Чорний!
Меч Правосуддя! Кара Господня! -
Де ж Ти -

Меснику всенародний!?!

Безжалiсний, i невблаганний,
I безрозсудний, i предковiчний.
Iз всiх жорстоких ║дино правий!
Страшний,