"Iван Багряний. Гуляй-поле (Укр.)" - читать интересную книгу автора


Апокалiптичний!


Неповинная кров - клятьба Твоя.
Ти - ║диний з усiх Судiя.

Тiнь Твоя ходить. Вiтер гуде...

Iде по кiстках вiн.
Iде...

Iде!!!

(Стрiлка доходить сво║┐ межi). -
Ходою тяжкою iде, мов чужий,

Вдивля║ться мовчки до серця свого, -
Дивиться вглиб - i не бачить його, -
В муках, в вогнi обернулось в такий
Камiнь

Обсмалений i тяжкий.

Вiн виходить на дике бескиддя ру┐н.
Мов чорний орел, позира║ один.
Вiтер керею йому роздима...
- Нема!.. Ще орлят нема...


Ще лежать мiж розритих дiдiвських могил.
Ще ковтають глину, сльози i пил.
Ще ┐х не окрилив вiдчай i гнiв
Для страшносудних бо┐в.

Келих не повен. Ще крапля паде.
Ще стрiлка До риски сво║┐ iде...

Вiн пестить ефес i жде:

...Вам мало на свiтi сирiт i калiк?!?
Гряде ж

М I Й !

Р I К !!


I свисне Вiн так, що туман впаде.
Застогне земля i загуде.