"Iван Багряний. Гуляй-поле (Укр.)" - читать интересную книгу автораАпокалiптичний! Неповинная кров - клятьба Твоя. Ти - ║диний з усiх Судiя. Тiнь Твоя ходить. Вiтер гуде... Iде по кiстках вiн. Iде... Iде!!! (Стрiлка доходить сво║┐ межi). - Ходою тяжкою iде, мов чужий, Вдивля║ться мовчки до серця свого, - Дивиться вглиб - i не бачить його, - В муках, в вогнi обернулось в такий Камiнь Обсмалений i тяжкий. Вiн виходить на дике бескиддя ру┐н. Вiтер керею йому роздима... - Нема!.. Ще орлят нема... Ще лежать мiж розритих дiдiвських могил. Ще ковтають глину, сльози i пил. Ще ┐х не окрилив вiдчай i гнiв Для страшносудних бо┐в. Келих не повен. Ще крапля паде. Ще стрiлка До риски сво║┐ iде... Вiн пестить ефес i жде: ...Вам мало на свiтi сирiт i калiк?!? Гряде ж М I Й ! Р I К !! I свисне Вiн так, що туман впаде. Застогне земля i загуде. |
|
|