"Iван Багряний. Гуляй-поле (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Задвигтить Гуляй-Поле небачено ще.
I - лявiна потече, -
Невблаганна. Безодвiчна.
Страшна. Апокалiптична.

I приб'ють вони серце, мов стяг, на стовпi...
I встануть калiки... I встануть слiпi...
I кинуться юнi... Мужнi... Старi...
I сестри згвалтованi, i матерi...

I дитя подаватиме крiс i набiй
В цей святий, страшносудний бiй...

Прокотиться смерч.
Й не поможе нi "Боже мiй!",
I не вряту║ "Пробi" повалених ниць...
Гей, вiдмiряно ж буде та й мiрою гожою!
Загатяться кратери кiстками ворожими,
Черепами грабiжникiв i дiтовбивць.

Над головами гвалтiвникiв i паскуд
Довготерпеливi довершать Суд.
I розвiють пил. I розвiють прах.
I ляжуть самi на чужих кiстках.
I вiтер над ними, як щит, приб'║ -
Як Меч Правосуддя - iм'я Тво║.

Лежатимуть так, щоб колись розцвiсти.
Лежатимуть всi. I над всiми - Ти
I серце Тво║. I не вiзьме ┐х тлiнь -
Офiруваних

В iм'я поколiнь.

Пливтимуть свiти мимо серця Твого.
Цвiстиме чебрець. I не буде того,
Хто б Тебе осудив за дiла Тво┐, -
Такого

Нема судi┐!


А якщо десь ║ - убий i його!
Щоб знав мiру горя Твого.

Пливтимуть свiти мимо серця Твого.
Густиме над маками соняшний гонг.
I густиме в вiках Тво║ iм'я -
кдиний, найбiльший з усiх Судiя!