"Юрий Аликов, Владимир Капустян. Гiнцi Нептуна (укр) " - читать интересную книгу автора

Легенда, казка, плiд хворобливої уяви?.."
- Факти, - вголос промовив Черненко, i перед ним, наче кадри
давно-давно баченого фiльму, почали розгортатися подiї понад тридцятирiчної
давностi...

...Iз вiкна старенького будиночка було добре видно затоку. Океан, не
поспiшаючи, набiгав на прибережний пiсок i так само повiльно вiдходив назад,
мляво розкачуючи риболовецькi шхуни. Невеличка, з голими стiнами кiмнатка...
Черненко пiд прiзвищем Рiбейра приїхав сюди наприкiнцi 1943 року. За
документами вiн iспанець, син комерсанта, який послав свого нащадка вивчати
кон'юнктуру мiсцевого ринку, i Рiбейра став вiльнослухачем тутешньої Вищої
комерцiйної школи. Але заняттями особливо себе не переобтяжував, зате охоче
марнував час у комфортабельному висiлку для iспанських спецiалiстiв, що був
неподалiк вiд мiста в мальовничому куточку над берегом океану. Тут, у
затишних ресторанчиках з вишуканою європейською кухнею, з
найрiзноманiтнiшими напоями вiн почувався як удома. I це нiкого не дивувало,
iспанця тягнуло до iспанцiв. Юнак, який уперше вирвався з-пiд опiки родини,
надавав перевагу не наукам, не набридлим стовпчикам цифр iз бiржових
бюлетенiв, а цiлком земним розвагам. Що ж, так i личить молодому гульвiсовi,
що має в кишенi тугий гаманець, а в головi безтурботний вiтер.
За коктейлями, дружнiми вечерями, певна рiч, зав'язувалися бесiди -
звичайнi, буденнi розмови, якi нiкого й нi до чого не зобов'язували, та,
власне кажучи, й не мали нiякого значення, бо то були такi собi балачки
трохи збуджених вiскi чи коктейлем молодих людей. Але поступово з окремих
слiв, штрихiв i другорядних, здавалося б, фактiв, вимальовувалася картина
цiлого, точнiше, не картина, а лише окремi ескiзи, бо для цiлого бракувало
iстотних деталей, якi дали б змогу Рiбейрi-Чернекковi сказати; "Тепер я знаю
все. Завдання виконано".
Єдина людина, з якою в тiй країнi був зв'язаний Черненко щирою повагою
i довiрою i якiй слiд було передавати здобутi ним вiдомостi, назвалася при
знайомствi Мендозою. Ким був Мендоза насправдi, Черненко не знав та й не
повинен був знати - зайвих питань ставити не рекомендувалося. Мендоза
накреслив перед ним чiтке й конкретне завдання i давав, як потiм не раз
переконувався Черненко, особливо кориснi поради, спрямовуючи його
розвiдницьку дiяльнiсть умiлою, досвiдченою рукою. Вони мали своєрiдний
зв'язок - публiкували в мiськiй газетi нехитрi рекламнi оголошення,
справжнiй змiст яких був вiдомий лише їм.
Найбiльше Черненко полюбляв товариство iспанських спецiалiстiв, якi
працювали в рудниках "Амадейро". Розташованi за двадцять кiлометрiв вiд
мiста, рудники пильно охоронялися полiцiєю. Але чому? Якi секрети ховаються
в надрах землi? Може, знайдено легендарнi скарбницi ацтекiв чи iнкiв, що тi
сховали їх колись вiд зажерливих конкiстадорiв?
Довгим i небезпечним шляхом iшов Черненко до мети. Але тiльки зараз
можна було робити остаточнi висновки. В "Амадейро" видобувають руду, що
мiстить солi урану. її надсилатимуть до Нiмеччини. Першу партiю вiдправлять
наприкiнцi серпня судном "Санта Iзабель". Корабель вийде пiд iспанським
прапором, але команда складатиметься виключно з нiмцiв.
Мине час, i свiт здригнеться вiд вибухiв, що прогримлять над Хiросiмою
та Нагасакi. Про атомну бомбу, що стала на той час найбiльшим жахом i
найбiльшою сенсацiєю в свiтi, мрiяли фашистськi людиновбивцi. Ще 1942 року