"Юрий Аликов, Владимир Капустян. Гiнцi Нептуна (укр) " - читать интересную книгу автора

гiтлерiвський мiнiстр Функ пiдписав секретний наказ: на окупованих
територiях забирати всi запаси уранової сировини й передавати у власнiсть
нiмецького концерну "Дега". В свою чергу концерн намагався закупити уран
будь-де. I люди, що послали Черненка iз завданням у далеку
пiвденноамериканську країну, мали пiдозру, що "Дега" простягнула свої
щупальцi й через Атлантику, використовуючи прихильнiсть властей деяких
латиноамериканських країн до фашизму та плутаючи слiди за допомогою
"нейтральної" Iспанiї. Тепер ця пiдозра пiдтвердилась: Черненко вже напевне
знав, що готують гiтлерiвцi до вiдправки в Нiмеччину. А те, що стало вiдомо,
вiн повинен негайно передати за тисячi кiлометрiв звiдси. Для цього йому
необхiдно зустрiтися з Мендозою. Негайно.
Та сьогоднi вiн лише зможе опублiкувати оголошення у вечiрнiй газетi,
викликати його на термiнову зустрiч.
...Рiбейра-Черненко швидко крокував невеличкою вузенькою вуличкою.
Метрiв за сто вiд будинку, де вiн мешкав, стишив ходу, за звичкою уважно
глянув на вiкно своєї квартири й тiєї ж митi вiдчув, нiби все його тiло
пронизав струм високої напруги.
Виходячи з дому, Черненко завжди робив на шторi складку. Письмовий стiл
стояв бiля самого вiкна, i коли б хто-небудь надумав ритися в його паперах,
то ненароком зачепив би штору, порушив складку i тим самим подав сигнал: "В
помешканнi непроханi гостi!"
Нехитрий виверт спрацював. На роздуми лишалися лiченi секунди.
Вгамувавши хвилювання, Черненко звернув за рiг i ввiйшов до невеличкої
тютюнової крамнички.


[Image001]


Не в мiру гладкий господар, що ледве вмiщався за прилавком, вiдразу ж
пiдвiвся, приязно усмiхаючись. На стiнах крамнички висiли вирiзанi з
журналiв портрети Гiтлера, а посерединi, над вiкном, - картина: фюрер
вiтається за руку з вiдомим мiсцевим генералом.
- Буенос дiас, сеньйоре, - люб'язно озвався товстун. - Що вам потрiбно?
Сигарети? Тютюн?
Черненко мовчав, оглядаючи портрет i картину.
- Прекрасна робота, - кинув погляд на зображення генерала i фюрера.
- О! Так! - задоволено вигукнув господар, переконаний, що зустрiв
однодумця. - Сподiваюсь, що й у нас скоро буде справжнiй порядок... То що ж
цiкавить сеньйора?
- Я хотiв би сигари, - сказав Черненко.
- Який сорт?
- Гарнi сигари для подарунка.
- "Гавану"? "Корону"? "Болiвар"? - пожвавiшав товстун, в якого такi
покупки бували не часто.
- Краще, мабуть, "Корону".
- О! Сеньйор має гарний смак. "Корона" - сигари для знавцiв. Одну? Двi?
Може, коробку?
- Три коробки, - вiдповiв Черненко й зневажливо, наче якусь дрiбничку,
кинув на прилавок грошi.