"Валентин Чемерис. Фортеця на Борисфенi (Укр.)" - читать интересную книгу автора

злiтаючи з плеч широких, перетворювались у звичайнiсiнькi черепи, так i не
спромiгшись вибороти волю, до яко┐ iнодi досить було зробити всього лише
один-║диний, хоч i рiшучий, але останнiй крок. I нове повстання, що
невдовзi визрiвало й спалахувало вiд краю й до краю, вперто не зважало на
невдачi попередньо┐ спроби вирватися з ярма. Це нiби якесь прокляття, що
постiйно висiло над Укра┐ною з року в рiк, з вiку в вiк, прирiкаючи
козакiв на все новi й новi безплiднi жертви та поразки.
I останн║ - перед тими подiями, про якi ми й поведемо мову, -
повстання, що спалахнуло у 1625 роцi на Приднiпров'┐, теж закiнчилося - за
крок вiд перемоги! - все тi║ю ж, здавалося, вiчною поразкою, що чорним
сонцем спопеляла Укра┐ну. Iсторики засвiдчують, що в повстанцiв, числом
близько двадцяти тисяч, в рiшучiй битвi бiля Курукiвського озера з
вiйськами коронного гетьмана Станiслава Кон║цпольського не вистачило не
лише збро┐ та припасiв, а й - головного - ║дностi.
"У ┐х таборi спалахнула боротьба мiж прихильниками угоди з панами й
основною масою повсталих. 26 жовтня це призвело до перевороту. Вiд Жмайла
(повстанського гетьмана) було вiдiбрано булаву (подальша доля його
невiдома) i передано знову Михайлу Дорошенку. Другого дня Дорошенко з
усi║ю старшиною прибув до Кон║цпольського й прийняв умови польсько┐
сторони"[1]. I пiдбитою птахою заквилила над Укра┐ною дума народна:
...Силу ж панiв перебила
Голота бурлацька,
Та не хотiла водно стати

Старшина козацька...
Не минуло й чотирьох рокiв, як пiдневiльний люд, не витримавши утискiв
шляхти й магнатiв та жорстокого насильства, що його чинили жовнiри на
Укра┐нi, повернувшись туди пiсля закiнчення польсько-шведсько┐ вiйни,
знову - вже вкотре! - повстав. До нього невдовзi при║дналися i запорозькi
козаки. У 1629 роцi вони обрали сво┐м гетьманом вiдважного ватажка Тараса
Федоровича, вiдомого в iсторi┐ пiд прiзвищем Трясило. Вже в березнi
наступного року десятитисячне кiнне i пiше вiйсько Трясила вирушило з Сiчi
на волость. Повстанський гетьман в унiверсалi, зверненому до народу,
закликав усiх пiднятися проти гнобителiв i вигнати шляхту з рiдного краю.
До нього приставали селяни, мiщани, ре║стровi козаки, В Черкасах було
схоплено ре║стрового гетьмана Чорного, а його старшина втекла до Корсуня
пiд захист жовнiрiв. Коли в кiнцi березня повстанцi пiдiйшли до Корсуня,
мiсто взялося за зброю. 3 вiкон i горищ мiщани стрiляли в шляхту,
ре║стровцi вiдразу ж перейшли на бiк повстанцiв, а старшина з польськими
офiцерами втекла у Бар - резиденцiю коронного гетьмана. Не зважившись
виступити проти народно┐ бурi, коронний гетьман звернувся з вiдозвою до
магнатiв i шляхти укра┐нських во║водств:
"Прошу вас, мо┐х милостивих панiв, котрi найближчi до цi║┐ пожежi i вже
ранiше зазнали, що таке хлопське свавiльство, добровiльно прибути до
вiйська його королiвсько┐ милостi, аби гасити цей вогонь хлопською
кров'ю".
Як тiльки Трясило вступив у Канiв i Переяслав, повстання перекинулось i
на Заднiпрянщину. Зiбравши шляхту, Кон║цпольський вислав поперед себе
загiн коронного стражника Саму┐ла Лаща, котрий вiдзначався нечуваною
жорстокiстю, бо нищив, як писав львiвський лiтописець, всiх, "был бы