"Андрiй Дмитрук. Усмix капiтана Дарванга (Оповiдання)" - читать интересную книгу автора

стрiмка, руки за спиною, обличчя горiхово-смагляве, мов у божка на
домашньому вiвтарi.
Прет, як i належить горцю, добре бачив i тому зразу впiзнав у
низькорослому, скрадливо-поспiшному, темношкiрому капiтанi свого
земляка.
Це було гидко - офiцер-кхань. Але Прет переборов себе, бо так
велiли старiйшини. А ще лежав у сараях зiбраний рис, i жiнки терли
його жорнами, i дiти гралися кукурудзяними качанами, i в старенькому
храмi батько Ба Кхо полiрував пемзою щойно вирiзьблену статую володаря
раю - Амiтаби. I все це треба було рятувати...
- Пане мiй!..
- Я нiчого не купую, хлопче.
Так i є. Десяткам рокiв мiського життя не пiд силу справитися
з рiзкою, вiд батькiв успадкованою говiркою кханя.
- Пане мiй, здається, ви з наших країв.
Ранiше, в щасливi, наповненi по вiнця i невiдчутно-швидкi днi
служiння лiтаковi, Кхен, можливо, й не вiдповiв би молодому
селяниновi. Пройшов би мимо, i оком не змигнувши.
Зараз його серце було м'яке i вiдкрите. Пiлот готувався залишити
свiт, не обтяжуючи себе анi найменшим злом. Тому й зупинився.
"З наших країв..." Ну, що сказати йому, висушеному гiрським
сонцем, кривоногому дикуну? Бiла пов'язка на головi, налитi м'язи
в розрiзi полотняної сорочки, червоний жилет, чорний пояс - мабуть,
двадцять вiсiм обертiв навколо талiї, за кiлькiстю найбiльш шанованих
горцями бодiсатв... Тiльки замiсть легкої рушницi з мiдними прикрасами
- в руцi кошик, прикритий чистим полотном. Дивись, i кханiв
роззброїли, перевернувся свiт...
Сказати тобi, хлопче, з яких країв капiтан Дарванг? Ти ж не
повiриш, почувши, що батькiвщина його, навiки загублена, синiє за
двадцять тисяч метрiв над твоєю головою.
- Навiщо я тобi потрiбен? - запитав Кхен. Молодi солдати рiдко
витримували погляд примружених очей, який нiби оголював думки. Горець
витримав. Дивився вперто, з погано прихованою ненавистю i дитячою
допитливiстю. Так, очевидно, дивилися його (i Кхеновi) войовничi
предки на захоплених у полон чужоземцiв.
- То що ж ти все-таки хочеш? Кажи - або дай менi спокiй.
Раптом кхань поставив кошик на асфальт (капiтан мимохiть
вiдсахнувся), обхопив руками плечi й по-старовинному тричi вклонився.
Як перед вождем чи великим феодалом.
- Пане, - сказав вiн, не розгинаючи спини, - нам потрiбнi твої
бомби.

Дитинство увiйшло Прету в пам'ять, як розпечена голка. Не
вистачало слiв, щоб описати молодшим розлючене небо, яке ричить
тисячами голосiв.
...Тiнi гiгантських крил мчать по гiрських терасах, по беззахисних
килимках полiв. I ось уже перевальцем розбiгаються жiнки з малюками,
прив'язаними за спиною. Iстеричний виск стальних осколкiв, фейєрверки
напалму; фосфор, що пропiкає тiло до кiсток; голки i дробинки-кульки.
Люди, схожi на дикобразiв. Зрешеченi навилiт. Криваве мiсиво у водi...