"Олександр Довженко. Потомки запорожцiв (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Гусак_. Не буду. (Змовк)._
Скидан_ (до куркулiв)._ Органiзований народ. Всi, дiйсно, вкупi.
Радитесь?
Паливода_. Здоров, Петро!
Скидан_. Мовчу.
Ласкавий_. А що таке?
Скидан_. Вiд ниньошнього дня перемiнився свiт. Декретом партi┐ ось тут,
у "Правдi", одрiзано вас од села, неначе вовче м'ясо або рак, звинiть за
порiвняння. Для нас ви перестали бути земляками. Досить стрiльби,
палiйства, саботажу. Кончено.
Буланий_. Та як же ж так?
Паливода_. Дозвольте...
Скидан_. Так треба.
Буланий_. Як треба?..
Скидан_. Знищу║ться клас. Прийшли прощатись ми, а пе здоровкатися з
вами.
Гусак_. Гнать!
Скидан_. Помовч! (До куркулiв)._ По┐дете па новi землi.
Паливода_. Надовго?
Скидан_. На все життя.
Заброда_ (пiдходить до Скидана)._ Ну що ж! Коли вже так - прощай, сусiд
i переможець...
Скидан_. Прощай.
Заброда_. Як я ненавиджу тебе!..
Скидан_. Не маю i я приязнi до тебе, Забродо.
Заброда_. Коли б ти мiг отут мене убить, повiсити чи задушити зараз!
Коли б душа моя покинула мене i полетiла геть з подвiр'я, коли б лежав я
трупом отут-о i батько плакав надо мною, то навiть мертвий я б тремтiв i
бивсь об землю - так я ненавиджу тебе.
Скидан_. О, ти такий!
Тихий_. Яка страшенна сила!
Скидан_. Не сила тут. Безсилля скаженi║.
Заброда_. Проклятий голодранець!
Скидан_. Не заперечую. Про мене й пiсню складено:
"Вставай, проклятьем заклейменный..."
Хор_. "Весь мир голодных и рабов..."
Заброда_. Будь ти проклят!
Гусак_. Замовч, миро┐д, уб'ю!
Вигуки_. Бий його!
Скидан_. Не смiйте доторкатись! (До Заброди)._ Чого тепера вже клясти,
хижак? I кого!?
Заброда._ Тебе i твою владу надо мною...
Нечитайло_. А бодай тобi язик усох!
Заброда_. ...твiй урожай, i план, i навiть дощ, який я заклинаю не iiтп
на вашi ниви!
Уляна_. А куди ж йому йти? Вся земля тепер гуртова. Мино!
Нечитайло_. Помовч...
Заброда_. Я проклинаю запорiзький степ, що обробляли ми його вiками!
Незаможники_. Хто обробляв?
Трубен_ко_. Вiн обробляв?