"Олександр Довженко. Щоденник (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Олександр Довженко.

Щоденник


------------------------------------------------------------------------
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
к, ║ - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
п, ┐ - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------



1943 рiк

26/Х/1943
Сьогоднi я знову в Москвi. Привiз з Ки║ва стареньку свою матiр.
Сьогоднi ж узнав од Большакова i тяжку новину: моя повiсть "Укра┐на в
огнi" не вподобалася Сталiну, i вiн ┐┐ заборонив для друку i для
постановки.
Що його робити, ще не знаю. Тяжко на душi i тоскне. I не тому тяжко, що
пропало марно бiльше року роботи, i не тому, що возрадуються вразi i
дрiбнi чиновники перелякаються мене i стануть зневажати. Менi важко од
свiдомостi, що "Укра┐на в огнi" - це правда. Прикрита i замкнена моя
правда про народ i його лихо.
Значить, нiкому, отже, вона не потрiбна i нiщо, видно, не потрiбно,
крiм панегiрика.

28/Х/ 1943
Умираючи в Ки║вi од голоду, од голодно┐ водянки, нещасний мiй батько не
вiрив у нашу перемогу i в наше повернення. Вiн вважав, дивлячись на
колосальну нiмецьку силу, що Укра┐на загинула навiки разом з укра┐нським
народом. Вiн не мав надi┐ зустрiтися уже з сво┐ми дiтьми, що поневолi
кинули його на поталу. Вiн думав, що ми житимем усе сво║ життя десь по
чужих кра┐нах. Так в тяжкiй безнадiйностi i помер у великих муках...
Життя батькове було нещасливе. Вiн помер вiсiмдесяти рокiв. Вiн був
неграмотний, красивий, подiбний зовнiшньо на професора чи академiка,
розумний i благородний чоловiк. Родись i вирости вiн не в наших умовах, з
нього вийшов би великий чоловiк.
Прожив вiн усе сво║ життя невдоволений, не здiйснений пi в чому, хоч i
готовий народженням сво┐м до всього найвищого i тонкого, що ║ в життi
людства.
Шiсть день лежав вiн непохованим, поки мати не зробила йому гроб,
продавши рештки сво║┐ одежi, i не одвезла його, стара, самотня, кинута
всiма, на кладовище.
Мати каже, що вiн у гробу був як живий i красивий. У нього i в гробi
було чорне хвилясте волосся i бiла, мо┐! снiг, борода.