"Олександр Довженко. Щоденник (Укр.)" - читать интересную книгу авторапомрете i що ви пишете заповiт для любих сво┐х дiтей.
Не бiйтесь захоплення. Бiйтесь лжi i утрировки. Нiщо, нiякий ряд живих i ловких сцен, не затулить вiдсутностi основно┐ iде┐. А iдея явля║ться сама, якщо в романi ║ двi живi неоднаковi, рiжнi особи. По аакону природи: досить дотику двох пластинок металу - холодно┐ i гарячо┐, щоб уже потекла електрика. 26/ХI/ [19]54 ДО ПИТАНЬ ФОРМИ Зробити у фiльмi один-два великих епiзоди, цiлком побудованих на стрiмкому руховi. Беэ жодного слова. На якiйсь однiй стрiмкiй нотi. Один з цих епiзодiв - звичайно, наступ моря, розлив чарiвний, веселий, величний. Вiд Ки║ва до Каховки. Се незвичайна весна. Другий, можливо, епiзод Сiрка. Се лiт запорозько┐ кiнноти в степах. Се битва, погонi, угон людей, худоби. I анову битви. I знову рух у степу. I потiм уже слово кошового. ПРОСТIР Лiтаки, радiотелефонування. Треба зробити так, щоб у картинi не було тiсно. I щоб вона була не рвана, не фрагментарна. Треба дiю, що вiдбува║ться на великому просторi будiвництва, правильно розташувати i об'║днати на загальному тлi. Один з персонажiв - молодий хлопець. Очi талановитi, широко розкритi в життя. Всьому диву║ться радо. Одкривав сам у собi щоразу все новi й новi таланти. Писанка. Дивуючись, ставить найнеможливiшi несподiванi запитання, на зразок: - Нащо оцi верби? - Чого так стало некрасиво? Вiн щасливий. Все, чого хоче, здiйсню║ться. Бажаю - те-то (спогади в Щорсi). Дiалог про красоту i соцiалiзм. Не хочу я верб. СКОРИСТАТИСЯ НЕОДМIННО //Н.Н. знав, що вiн нiколи не любив людей. Зовсiм яв любив нi народу, тобто нi робiтникiв, нi селян, нi буржуазi┐. Це презирство до всього на свiтi рятувало його, як йому вдавалось, вiд усвiдомлення власно┐ нiкчемностi i пустоти, було ║диним вiдкритим девiзом його життя. Вiйна, мир, - чи не все одно? "Важливо бути на хвилi", - ось який це був письменник Яковець-Яковченко. У нього нема║ друзiв. - Не треба менi друзiв. Досить з мене дружби народiв. Коротше кажучи, вiн хам.// - Я людина. Менi властиве все людське. Не можу я складатися з самих молекул ентузiазму. Я мушу ┐сти, пити. I щоб на мене дощ не йшов у хатi. I хочу я не бути похожим зовнi на страхiття... Я не хочу сво┐м зовнiшнiм видом принижувати мою прекрасну Радянську державу. - к керiвники, ║ й письменники, що з-за високих iдей не бачать людей. - Коли це так, вiн просто ┐х не бачить, без всяких iдей. Нiкого, крiм |
|
|