"И.Ф.Драч. Крила (Укр.) " - читать интересную книгу автора

Жiнка голосила: "Люди як люди.
їм доля маслом губи змастила.
Кому - валянки,
кому - мед од простуди,
Кому - жом у господу,
а цьому гаспиду,
прости Господи, - крила?!"

Так Кирило до тями брiв,
I, щоб мати якусь свободу,
Сокиру бруском задобрив,
I крила обтяв об колоду.
Та коли захлинались сичi,
Насмiхалися зорi з Кирила
I, пробивши сорочку вночi,
Знов кипiли пружинистi крила.
Та Кирило з сокирою жив,
На крилах навiть розжився -
Крилами хату вшив,
Крилами обгородився.
А тi крила розкрали поети,
Щоб їх муза була не безкрила,
На тi крила молились естети,
I снилося небо порубаним крилам.

(Кому - новi ворота,
кому - ширшого рота,
Кому - сонце в кишеню,
кому - дулю дешеву,
Щоб тебе доля побила,
а Кириловi - не пощастить же
отак чоловiковi! - крила.)

ПЕРО

Перо, мiй скальпелю вогненний,
Ти мiй жорстокий лиходiй,
Мiй дикий поклик цiлоденний,
Первоцвiт мiй, перволюб мiй!

Нам розтинати днi цi карi
До серцевини, до зорi,
Куди не дiйдуть яничари
В облуднiй словоблуднiй грi.

Днi полохливi, i невтiшнi,
I лаконiчнi, точнi днi,
I днi, мов глечики з Опiшнi,
Протятi шпагами вогнiв,