"Самостійна дірка" - читать интересную книгу автора (Вишня Остап)«Возсія вельтові світ разума»Сильно дуже ще багато клопоту для оцих україно-німців. Насамперед: Коли тікать?! Ми не кажемо: «Куди тікать?» — те для нас відомо. Куди пани, туди й холуї. А от «коли тікать» — оце справа дуже марудна. Через те і зойк дуже розпачливий у «Краківських вістях»: «Ось провід українсько-німецького комітету, довідавшись про грізне положення на фронті, поспішає якомога швидше виїхати, навіть не повідомивши про це своїх членів, що їх кілька днів тому запевнялося сидіти і не хвилюватись, бо «ми все знаємо й вас не залишимо». Провід комітету «все знає», через те й чкурнув, не попередивши своїх членів. Клопоту, ми ж кажемо, сила… Газета називається «Краківські вісті», а видається у Відні… Українські гроші закликається заощаджувати у Віртшафтсбанку… Українських колядок співається у Мінорітенкірхен… Ну, тут хоч уже просто пишуть: «Українсько-німецький святвечір». Ну, а раз уже той святвечір українсько-німецький, то й колядки мають бути українсько-німецькі. З якою насолодою слухали присутні такого-от українсько-німецького тропаря: Або українсько-німецької колядки: Серце радується від такого поєднання українсько-німецьких культур… І не зовсім зрозуміло, чому після виконання українського гопака всі присутні висловлювали глибоку віру в те, що для україно-німців ще прийде кращий час… Чому саме «прийде»? Він уже прийшов… Українсько-німецьких колядок співаєте, гопака танцюєте, гроші у Віртшафтсбанку заощаджуєте… Що ще треба? А оті тимчасові клопоти: «коли тікать» і навіть «куди тікать» — швидко минуть, бо не буде вже ні «куди тікать», ні «коли тікать». |
||
|