"Весна-красна" - читать интересную книгу автора (Вишня Остап)Симентальський профільЗняли одного заврайземвідділу з роботи. Оголосили догану і зняли! І за віщо, скажіть на милість?! Ну, що таке за важність, подумайте самі: ну, на зяб у районі трохи було недоорано; ну, озимини трохи було недосіяно; ну, з жнивами не зовсім упоралися; ну, буряків учасно не прошарували й не пропололи; ну, з довгоносиком невидержка вийшла; ну, в тракторів підшипники розтоплювалися; ну, комбайни трохи там буксували; ну, там кілька відсотків по худобі та по птиці не виконали; ну, там іще сяке-таке… Одне слово, дрібниці! За це намахає, було, секретар райкому кулаком: — Ти мені, мовляв, дивись! Та з Міністерства земельних справ напишуть: — Звертаємо увагу і т. д., і т. ін. Зобов'язуємо під вашу особисту відповідальність ізжить і т. д., і т. ін. Та й вже! Тваринництво підвело: велика рогата худоба й свинарство. Іще не так велика рогата худоба, як свинарство! Придбав заврайземвідділу собі корову. Хороша така корова, ряба, симентал-полукровка, молода, сумирна така та тиха, як доїш її, так навіть хвостом не махне. І молоко в неї біле, запашне і на вершки добре! А хтось узяв її й зурочив! Кому це вже треба було, так і не вияснили. Не їсть корова вдома! Подавай їй колгоспні корма, хоч ти божу мать співай! І ясла нові поставили, і хлівець як хлівець! Думав заврайземвідділу навіть сіна й концентратів підвезти: не їсть! Навіщо ж ті корма, коли вона не їсть? Не пропадати ж корові: ходила в колгосп, там і годувалася. Напасеться разом з колгоспною чередою, зав МТФ підкине там їй чи макухи, чи пійла з дерті наколотить — їсть! А потім сам дубчиком і додому прижене. Прижене та й каже дружині заврайземвідділу: — Може, самі б і не трудилися? Моя сьогодні не на роботі, — шостий місяць уже хворіє, — так вона прибіжить і видоїть. Ну, іноді заврайзиха й самі потрудяться, а більше завмитифика прибіжить і видоїть! Отак зглазили корову! Ну, та з коровою ще сюди-туди! А свині вщент оскандалили! От прокляті поросята! Не встиг зав обняти посаду заврайземвідділу, сидить з дружиною під яблунею, чай п'є, коли дивиться — кабанчик біжить… Біжить кабанчик, став перед ними й хрюкнув. І так — не здох би він йому! — хрюкнув, ніби каже: — Вихолощений тримісячний кабанчик з колгоспу «Нове життя» по вашому приказанію на відгодівлю з'явився! Зав на нього: — Чу-чу! А він знову — хрюк! — і в хлівець! Ну, що робитимеш?! Підгодували, — з'їли! З'їли вони цього кабанчика, аж на другий день — знову біжить… Та вже не один біжить, а двоє: один з «Нового життя», а другий з «Нової зорі». І так само — у хлівець! Погодували, поїли… А вже після цих двох прибігло двадцять п'ятеро, чи що, — зав уже й не рахував! З усіх колгоспів, що в районі, позбігалися. Усіх же ж не годуватимеш! Та й у хліві хіба вони помістяться! Ну, залишили двоє, решту дружина попродала. І що, скажіть, за характер у тварин?! Корова — так та увесь час намагається до колгоспу, ніяк її не вдержиш, а поросята — подохли б вони йому! — з колгоспу до зава в хлівець! Що таке, і не второпаєш! Ну, після того пішли всілякі обслідування, акти, доповідь на бюро райкому, щось таке в газеті з'явилося і т. д., і т. ін. Довелося, одне слово, залишити посаду. Та ще й з доганою, та ще й з попередженням! Отакого можуть поросята наробити! А дивись: ніби такі собі сумирненькі, біленькі і, як на ковбаси, дуже смачні! Приїхав у той район новий заврайземвідділу. Попрацювавши трохи, заїхав до колгоспу «Нове життя». Ходить, оглядає… Зайшов на МТФ. Зав МТФ, показуючи свої досягнення, на чолі з бугаєм Октавієм-Августом, несміливо нового зава запитує: — А ви ж якого профілю коровку маєте? — Нема в мене ніякої корови, — одказує зав. — Нема?! Воно без корови той… А в нас, знаєте, симентальський профіль! З цього профілю і молоко непогане, і на вершки молоко добре, і дуже підходяща первісточка… Від Октавія-Августа й Резеди 4-ої. Як з правлінням переговорити, так воно той… І тельонки з цього профіля той… Да… — Ну що ж, хай плодяться! — каже зав. — Не любите, значить? — Чому не люблю? Люблю! — Так як з правлінням переговорити, так воно… — Та що ви мені корову нав'язуєте, чи що?! Хабара, чи як?! — обурився зав. — Та ні! Що ви, що ви?! Та ні, я про профіль! Симентальський у нас профіль… Увечері зайшов зав МТФ до голови правління. — Ну, як у тебе там новий зав? Як він? — питає голова. — Та я вже не знаю, що й робити! Я йому про первістку, а він мені кричить: «Хабар!» — Ну?! — Точно! — Та й у мене з поросятами не вийшло! Так і врізав ув очі: «Я тобі, — каже, — таких поросят дам, що сам, — каже, — хрюкатимеш!» Спортився народ! Доведеться, ма'ть, колгосп здавать! — сумно зітхнув голова правління. — А я ж куди?! — здригнувся зав МТФ. |
|
|