"Весна-красна" - читать интересную книгу автора (Вишня Остап)ФейлетоністиІванківські хлопці й дівчата зустріли оце мене на вулиці та й кажуть: — Ой товаришу! Ну, й фейлетон у нас увечері сьогодні буде! Так і кажуть. — Який, — питаю, — фейлетон? — Е, не скажемо! От як ізробимо, тоді скажемо! А то он ще візьмете та нам того фейлетона й спортите. Почухав я потилицю. «Ото, — думаю собі. — Ось-ось уже тридцять літ, як по фейлетонній часті працюю, а вони, молодята, отакої: «Спортите нам фейлетона!» — Ну, — кажу, — робіть свого, як ви кажете, фейлетона, та обов'язково взавтра мені розкажіть, який він у вас вийде! — Розкажемо! Було це в суботу, під неділю. У неділю ранесенько прибігають молодятка. І показують величезного замка. Замок заіржавлений, ключ до нього погнутий. — Що таке? — питаю. — Не вийшов фейлетон у нас! — регочуться. — Та якого фейлетона ви робити хотіли? — Клубного! — ?? — Та ми, розумієте, хотіли вчора ввечері потихеньку, щоб завклубом не знав, одімкнути клуба, поприбирати там та й устругнути вечір самодіяльності! — Ну й що? — А воно не вийшло! — Чому не вийшло! — Та замок так заржавів і ключ теж, — що ми крутили-крутили, порпались-порпались, а воно — ні сюди ні туди! Оленка розсердилась та як смиконе: так оте, що отуди засувається, — тільки трісь! — і одломилося! — Так ото замок заіржавів? — Ага! Та як же ж йому не заіржавіти, коли він ось уже тижнів-тижнів… — Та де тижнів? — підхоплює Галя. — Місяців, а не тижнів… — Як не одмикається… — І який же фейлетон тепер, коли замка поламали? Тепер завклубом ще до відповідальності нас притягне… — «Фейлетон із взламом!» — посміхнувся я… А може б, — кажу, — краще було, якби ви попрохали завклубом, щоб він все ж таки коли-не-коли одмикав клуба… Ну, як не для вас, то хоч для замка! Щоб замок так не іржавів! — Е! Якби ж то? — А для чого ж тоді у вас клуб?! Клуб для того й існує, щоб провадити культосвітню роботу серед мас! Оленка засокотала: — А ми вирішили навпаки! Коли завклубові «нема часу» провадити роботу серед мас, то давайте, кажемо, ми, маси, будемо провадити культмасову роботу серед завклубу! От і вийшов би фейлетон! А через цей проклятущий заіржавлений замок ні фейлетона не вийшло, ні роботи мас серед завклубу не вийшло! — Та то нічого, — підхопила Галя. — Ми все-таки зробимо фейлетона нашому завклубові. Управимося з жнивами, та колись уночі зберемося, та геть-чисто весь бур'ян біля клубу виполемо, та землю перекопаємо, та восени там садочок посадимо… Це в одну ніч! Як побачить це все завклубом, — отетеріє. А ми стоятимемо та сміятимемось! От буде фейлетон! А колись ще одної ночі привеземо очерету та вкриємо наш клуб, щоб він не соромив себе й нас отими в покрівлі дірками, та полагодимо ґанок, та вимастимо, та побілимо його! Щоб скидався-таки він на клуб, на культурно-освітню установу, а не на обідрану корчму… От вам буде другий фейлетон… — А ми з Петром, — пробасив Володя, — заборчиком увесь клубний двір обнесемо! — А я той заборчик пофарбую! — підхопив Микола. — Та ми нашому завклубові таких фейлетонів наробимо, що аж-аж-аж! Я слухав молодят та й подумав: — Під такими «фейлетонами» підписалися б фейлетоністи всього Радянського Союзу. |
|
|