"Олесь Гончар. Бригантина (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Олесь Гончар.

Бригантина


------------------------------------------------------------------------
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
к, ║ - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
п, ┐ - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------



I

Сторожке, крутолобе зайшло, стало перед учителями, прикрившись недоброю
скривленою осмiшкою. "Ану, що ви менi зробите?" В щiлинах очей виклик, з
губiв не сходить посмiшка, напружена й мовби далека. В усiй постатi
зухвальство, удавана веселiсть, бравада самозахисту. А пiд цим вдаваним
вловлю║ться прихований бiль, насторога, нервове жування чогось найгiршого.
Звiдки, з яких блукань, з яких горювань принесло воно сюди свою
упередженiсть i цей упертий зата║ний спротив?
- Так оце ти i ║ Порфир Кульбака?
- Там написано.
Директор уважно вдивлявся в папери.
- Школу кинув... Вдома не ночував... Де ж ти ночував?
- А де нiч застане.
- У нас треба говорити точнiше: де саме?
- Уже ж весна: можна переночувати i в березi пiд човном... Або в клубi
на горищi...
- А вдень?
По зблiдлому вiд хвилювання обличчю сонячним зайчиком перемайнуло щось
свiтле:
- Вдень рибку ловив.
- На якi ж гачки?
- По-вашому, на гаки-самодери гачив?
- А то нi?
Зухвальська посмiшка вбiк, i вiдповiдь ухильна, приправлена рибальським
жартом:
- Гачив, гачив - по тижню й Днiпра не бачив...
Директор уважно розглядав новачка: ще одне дитя цього розшаленiлого
вiку. Бездоглядне дитя плавнiв та шелюгiв днiпровських... Зблiдле сто┐ть,
знервоване, а оченята бистрi, смiшковитi - в них так i свiтиться iнтелект,
Хай нешлiфований, незагнузданий, але явно ж проблиску║ десь у глибинi
очей, - такого не зараху║ш до розумово вiдсталих. Буйно┐, видно, вдачi
козак... Руки в саднах, черевики розтовченi, новенька синтетична курточка
на боцi вже розпанахала - клапоть висить, неначе собака зубами видер... I