"Михаил Грешнов. Останнiй неандерталець (укр) " - читать интересную книгу автора

хитається, як п'яний, падає, стає навкарачки i повзе, потiм пiдводиться,
дико тягне "А-а-а!.." Iнодi виття переходить на хрипiння i знову жахливе
"А-а-а!". Сержант знає iнструкцiю - нiкого до "дiри" не пускати. На те й
пости, щоб нiякий йолоп випадково туди не сунувся. Але чоловiк iде не туди,
а звiдти. Бiгберi розгублений: хто може вийти з пекла? Диявол! Сержант
пiдносить автомат :
- Стiй!
Чоловiк не звертає уваги на окрик i з кожним кроком пiдходить ближче.
Обличчя в нього страшне: круглi, з розширеними зiницями очi, губи
закривавленi, пiдборiддя заросло, подерта сорочка звисає... Здається, вiн
нiчого не бачить - iде навмання, бiжить, наче хтось безжальний жене його.
- Стiй! - не своїм голосом кричить Бiгберi. Незнайомець падає, якусь
мить лежить. До поста пiд'їжджає машина. Поруч Бiгберi з'являються капiтан i
двоє солдатiв:
- Що таке? В чiм рiч?
Незнайомий, пiдвiвшися з землi i втративши орiєнтацiю, починає кружляти
на мiсцi.
- Боже! - вигукує капiтан. - Та це ж мiстер Мегг!
Капiтан здогадується: вночi за сто миль звiдси упав лiтак. Пiлоти,
Мiгуель i Францiско, врятувалися. Бонн заявили, що з ними був американець,
котрий вистрибнув ранiше. Вони хотiли врятувати машину, але лiтак втратив
керування i врiзався в землю.
- Мiстер Мегг! - капiтан не вiрив своїм очам.
Це був справдi мiстер Мегг. Вiн кружляв на мiсцi, нiби вибирав, куди
бiгти, i реготав, пiдносячи руки догори. Раптом регiт урвався i вiн заспiвав
псалом: "Слову божому - слава..." У солдатiв по спинi побiгла дрож. Мiстер
Мегг нарештi помiтив людей.
- Тiкайте! - загорлав вiн. - Ще одна бомба, i ви перетворитесь на
скалки! Будете хрускотiти пiд ногами.
Мiстер Мегг затупав на мiсцi ногами, здiйняв куряву.
- Ось так! Ось так! - реготав вiн. - Бомба - i вся планета
шкереберть!.. - Вiн пiднiс над головою руки, розiрваний рукав замаяв на
вiтрi. - Геть! До бiсової матерi! - кричав мiстер Мегг. - Ха-ха-ха!
Бiгберi скинув автомата й натис курок, щоб заглушити божевiльний регiт.
Автоматна черга прогримiла, наче грiм. Регiт змовк. Мiстер Мегг на мить
отямився, покрутив головою врiзнобiч, нiби послаблюючи тiсну краватку:
- Люди! - рушив вiн до солдатiв.
Люди здригнулися i вiдступили.
- Люди! - повторював мiстер Мегг, простягаючи руки.
Тривожне i червоне сонце стояло над обрiєм. Воно освiтлювало обличчя
мiстера Мегга, губи йому кривилися. Мiстер Мегг був схожий на вурдалака, що
вертався з шабашу мерцiв. В очах його стояла смерть. "Люди!.." - повторював
вiн, наче в його мозковi крутилася пластинка з одним-єдиним словом: люди!..
Капiтан Харрi, сержант Бiгберi, змiннi вартовi повернулися i побiгли до
машини.
Мiстер Мегг спiткнувся, впав, простяг руки до солдатiв, що вискочили з
розгону на машину.
- Жени! - крикнув водiєвi капiтан Харрi.
- Люди! - кричав мiстер Мегг, потрясаючи кулаками. - Люди!..
Машина на повному ходу мчала геть через пустелю.