"Марина Гримич. Варфоломi¦ва нiч (укр) " - читать интересную книгу автора

маленька телефонiстка Света з вражаючою жiночою проникливiстю вирахувала, що
клiєнт неодружений по-справжньому, а не як усi "командировочнi", тож
вирiшила "пiдкотитися" до нього, поки ця феноменальна звiстка не облетiла
мiстечко з не менш феноменальною швидкiстю. Доки вiн виходив iз кабiнки,
вона швидко пiдмалювала губи малиновою помадою i коли вiн розраховувався,
недбало кинула фразу з виглядом смертельної втоми i вселенської нудьги:
- Ну як, ви ще не знудилися в нашiй дiрi? Мене вже ця провiнцiя просто
доконала!
На що молодий чоловiк щиро здивувався:
- Ну що ви, панночко, я просто балдiю!
Свєтинi очi, i без того круглi, стали схожi на два блюдця з кофейного
сервiзу. Поки вона перетравлювала цю iнформацiю, її подруга iз сусiднього
вiконця - худа i висока Таня - також з глибокою жiночою проникливiстю
зрозумiла, що недаремно ця пронира Свєтка пiсля пiдслуховування розмови
наквецяла губи, i недаремно стала "клеїтися" до командировочного, тож
прийняла блискавичне рiшення перехопити у подруги iнiцiативу, процокотiвши з
пiонерською завзятiстю:
- А я вважаю, що наше мiстечко дуже затишне й миле, а головне, - люди
тут хорошi...
Але командировочний уже не почув її слiв, бо поспiшав до виходу.
Танька з Свєткою зчепилися. Дорогi мої читачi! Ви не уявляєте навiть,
а, може, навпаки - ви прекрасно собi уявляєте, яким актуальним є питання
вигiдного замiжжя для дiвчат маленьких провiнцiйних мiстечок! Знайти собi
непитущого i не дуже темного жениха у провiнцiї вкрай важко. А якщо на шляху
трапляється бiльш-менш пристойний екземпляр чоловiчої статi без штампа в
паспортi, то тут боротьба йде не на життя, а на смерть.
Саме через скандал, який затiяли двi телефонiстки районного телефонного
вузла серед бiлого дня, у мiстi стало вiдомо про сiмейний статус
командировочного, i життя його дещо змiнилося, хоча сам вiн i не
здогадувався про причину. Так, у бiблiотецi, де вiн ретельно вивчав мiсцеву
пресу, - а саме мiську газету "Зоря", яка ранiше, очевидно, називалася
"ленiнською", i районну газету "Рiдне поле"; - привiтнi бiблiотекарки
напоїли його чаєм з варенням з кульбабок. А готельна прибиральниця тьотя
Маня пригостила його свiжими пирiжками з рисом i яєчком, якi "власноруч
випекла для нього" її донька Таня. "Вона така рукодiльниця, i хазяєчка, i
чистюля, що куди там столичним нечупарам!" Тьотя Маня насильно познайомила
молодого чоловiка з червонощокою Танею. Той галантно подякував їй за
пирiжки, вiд чого i так червонощока дiвчина спалахнула, мов кiмнатна квiтка
"огоньок", i звiстка про це облетiла все мiстечко.
Ви, шановний читачу, певне, звернули увагу, що i телефонiстку, i доньку
тьотi Манi звали однаково, i, напевно, подумали: який ляпсус для автора
роману! Проте кваплюся
Вас запевнити, що тут немає моєї провини. У тому мiстечку бiльшiсть
дiвчат називалися або Танею, або Свєтою.
Настала субота, i наш герой вирушив на базар - iдеальне мiсце для
шпигуна, бо воно є одним з найважливiших джерел масової iнформацiї. Окинувши
оком торговище, вiн вiдразу ж вирiзнив мiсце, яке завжди є на всiх базарах
для торгiвлi "з машин", що приїжджають, як правило, з найбагатших
навколишнiх сiл. Купуючи чи то банку "тушонки", чи пряники, а чи
розмальований друшляк або ситцеву наволочку, наш герой детально розпитував,