"Борис Гринченко. Серед темно ночi (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Борис Грiнченко.

Серед темно┐ ночi


------------------------------------------------------------------------
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
к, ║ - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
п, ┐ - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------



Частина першa. ЧУЖЕНИЦЯ

У хатi в Пилипа Сиваша за столом сидiла бесiда: брат Охрiм iз жiнкою,
сват Манойло з свахою Килиною, кумТерешко Тонконоженко, сусiда Струк iз
сво║ю сердитою Стручихою, дядько - старий Корнiй Грабенко та своя сiм'я.
Не того Пилип бесiду завiв до себе, що сьогоднi недiля, а того, що
вернувся додому з солдата середульший син його Роман. Дочок у Сивашiв не
було, але тро║ синiв, як соколiв: найстарший. Денце, уже давно жонатий,
добрий хазя┐н,- удався в батька; середульший - отож Роман; а найменший -
Зiнько. Роман знав, що йому йти в солдати, i не схотiв женитися, щоб жiнки
само┐ дома не кидати, сказав, що як вернеться, тодi; Зiньковi ж давно
треба було одружитися, бо i в солдати йому не припадало йти, та й жеребок
вiн уже брав, дак що ж, коли не хоче? Нема,- каже,- йому пари. Батько
сердився: десь у сво┐х книжках начитав, мабуть, такого. Мати хоч i
гнiвалась, що нема ┐й помочi, та не дуже, бо працьовита й тиха Денисова
Домаха - он та бiлява молодиця, що тепер пора║ться бiля печi,- годила
свекрусi. А так докорити Зiньковi нiчим не можна було: i тихий, i
працьовитий парубок, i непитущий... не такий запальний хазя┐н, як Денис,
але ж таки хазяйновитий. Та найдужче мати любила оцього Романа: таке воно
змалечку було моторне та цiкаве i з себе гарне,то вже було мазунчиком у
матерi. А далi на службу пiшов, на чужинi поневiрявся,- хiба ж i не жалко?
I стара Параска, забуваючи, щй ┐й треба взяти з припiчка та й поставити на
стiл миску з варениками, спинялася бiля печi, дивилась закоханими
материними очима на сина i думала: "Боже, яке ж гарне! Брови як на
шнурочку, вус чорненький, ще й угору трохи закручений. Панич, та й годi!"
I батьки радiв, що син вернувся. Сам вiн прожив уже пiвсотнi й шiсть
лiт, але сивина ледве починала проблискувати в нього у темному волосi, а
оцi _три _сини - такi косарi, що й трава перед ними горить. Хазяйство в
нього добре було, а тепер ще покраща║. За такими синами й забагатiти
можна. Пилип уже трохи випив i тепер, частуючи гостей, радiсний та добрий,
розказував:
- Випийте, люде добрi, за здоровля мо┐х синiв!.. Вони в мене - як
золото!.. Хоч старших бог забрав, дак же сими щедро надiлив, спасибi ┐м!..
- Що правда, то правда, сусiде,- дай, боже, щоб усе було гоже! - тво┐