"Борис Гринченко. Серед темно ночi (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Батько з синами ззирнулися, але нiхто нiчого не сказав, i цiпи знову
загупали по повноколосих сопах, далеко озиваючись у свiжому живощому
повiтрi веселого, сонцем осяяного ранку.
Сердитий Роман, не заходячи в хату, подався просто на село й опинився у
врядника. Там вiн подтрапив на чай, напився його добре, потiм ще посидiли
та побалакали. Романовi хотiлося, щоб його заставлено й обiдати, дак
господарi або не догадались, або не схотiли того. Довелося йти обiдати до
дому. Прийшов, як уже всi пообiдали, i обiдав сам. Мати, щоб йому
догодити, зарiзала й зварила курку. Виголодавшись, Роман не зоставив з не
┐ нiчого. Поп ┐вши, зараз подавсь içíîâу з дому.
Почув, що сьогоднi тiлькi прийшов до Гриценкiв ┐х солдат, дак i
повiявся туди. Вiн з ним не в одному полку був, та те дарма: солдат, то
вже одинаково, що й товариш.
Гриценки були вбогi люди i не закликали бесiди так, як Сивашi, але i в
┐х були гостi: дво║-тро║ родичiв. Бiлявий поганенький солдатик сидiв за
столом радий такий, що аж ся║, i розпитував про хазяйство, про родичiв,
про товаришiв, бажаючи знати все, що сталося на селi, вiдколи його не було
дома. Романа посадили за стiл, шанували...
Вернувся Роман додому аж увечерi i лiг зараз спати. Другого дня пiшов
зранку, поблукав по гаях до обiд i прийшов додому так, щоб iзнов обiдати
самому. Вже кiнчав обiдати,ввiйшов батько з току:
- А де, Романе, був? Чи не в ┐кономi┐?
- Де був, там був! Поспi║мо ще з ┐кономi║ю... Современно все
зробиться.- Та й вийшов з хати.
- А що, стара, робитимемо з синком-солдатиком? - запитався Пилип у
жiнки, як Роман вийшов.
- А що ж там робити? - вiдказала Параска питанням, мов не розумiючи, бо
це справа ┐┐ мазунчика була.
- Де та як будемо добувати, щоб йому на панування настачити?
- Оце ще що вигадай! Дитина тiльки при┐хала, натомилася,- i вiдпочити
не дасть. Оклига║, то й до роботи вiзьметься.
- Нi, каже, що не хоче братися, а буде в ┐кономiю прикажчиком
поступати.
- А може ж, i поступить! Вiн же в нас образований.
- Треба там таких!
- Ти вже нападешся! Перечави, то й побачиш, що все добре буде. А то ти
як почнеш гримати, то тiльки сварка зчиниться.
- Добре, я перечасую, помовчу трохи,- побачимо, якi з його люди будуть.
I батько справдi замовк i не казав Романовi нiчого.
III
Три днi минуло тихо; на четвертий Роман попрохав у батька карбованця.
- Нащо? - спитав батько.
- А што ж я без копейки жить буду? Покуда дайшов - витратился. I
папирос н║ за што купить!
- Ге, хлопче! _Як ми будемо на панськi цигарки грошi переводити, то
скоро в нас i хазяйства не стане,- вiдказав батько.-Нема в мене грошей.
Роман грюкнув дверима та й подався на село. Вiн гнiвався на батька й на
братiв страшенно, лаяв ┐х мужвою нетямущою, що не розумiють, як повиннi
поводиться з образованим чоловiком. Але вiн те знав добре, що як батько
затнеться, то вже з ним нiчого не зробиш. Грошей вiн не дасть.