"Борис Гринченко. Пiд тихими вербами (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Борис Грiнченко.

Пiд тихими вербами


------------------------------------------------------------------------
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
к, ║ - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
п, ┐ - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------



Частина перша

Наступа║ чорна хмара,
А другая синя...
Народна пiсня


I. ЧОРНА ХМАРА

Минув уже четвертий рiк, вiдколи Денис Сивашенко вiддiлився вiд батька
й вiд Зiнька, меншого брата... зараз пiсля того, як середульшого брата
Романа заслано на Сибiр. Погана це була iсторiя!.. Розледащiвши Роман у
солдатах, не хотiв дома нiчого робити, посварився з батьком та з Денисом,
пристав, пiшовши в город, до злодiйського товариства, водив конi,
пiймався, суджено його й заслано на Сибiр. Денисовi це не пошкодило, бо
раз, що йому з батькiвщини бiльше припало, а друге - всi знали, що вiн сам
i впiймав Романа, i виказував на його, то нiкому й на думку не спадало
вибивати йому очi Романом... хоч воно таки й погано, як люди знають, що
брат у Сибiру... ну, та дарма! Хай краще у Сибiру буде таке ледащо, нiж
дома через його колотнеча. От тiльки що з батьком Денис посварився... Дак
же вiн у тому не винен: за те, що вiн не покривав Романа, батько, мати й
Зiнько зненавидiли його, та й годi!.. Та й це дарма, бо таки все. Що йому
припадало, все вiддали. Та вiн би й не попустив, бо там же й його праця.
Вiн i радий був, що пiшов од ┐х: ому вже давно треба було хазя┐ном бути.
Поставив хату на новому грунтi, далi вiд батька, аж з другого краю села,
та й хазя┐ну║ собi. I добре хазя┐ну║: за цi чотири роки зрiс вiн угору
високо: з Дениса - Денисом Пилиповичем iзробився, з малого хазя┐на -
багатирем. Сво║┐ землi тридцять десятин, та ще вдвох iз тестем Манойлом
посесiю держать... От що! Нехай лиш той дурень Зiнько облизу║ться,
дивлячись на його заможнiсть. Сам живе, як харпак, мабуть, нiчого й не
придбав, одколи батько вмер, самою батькiвщиною старою й держиться. Ха-ха!
А Денис он цього року до хати приробив ще другу половину - з великою
свiтлицею та з кiмнатою. I в свiтлицi в його так прибрано, що хоч i
станового, то не сором приняти: два тапчани, стiльцi чорним покрашенi, по