"квген Гуцало. Голодомор (Укр.)" - читать интересную книгу автора

- Злодiй - зайда!
- Безбожник!
- Христопродавець!
Ро┐лися лютi голоси, руки-круки рвали хлопця, що вже звалився пiд ноги,
на нього насипалися гуртом. Наче мали знищити оце зло - й тодi зовсiм не
стане зла на землi. Наче воно останн║. Наче й насiння-зерна не треба
залишати на розплiд.
I коли пiд колiном Павла Музики затрiщала iкона - поменшало божевiлля,
й люди сахнулися одне вiд одного.
Купою непорушного, зжужманого ганчiр'я, скоцюрбивши ноги, заюшений
кров'ю, лежав на шляху чужий хлопчина. З вищереними зубами, з висолопленим
язиком, з видертим оком, вiн був страшним. Здавався самою смертю.
I пошнуркувало навсiбiч, розкотилося людське перекотиполе, наче й не
було.
А Павло Музика якийсь час усе ще стояв на колiнах перед забитим
хлопцем, наче не вiрив. Наче сподiвався, що той обманю║, що той хитру║, а
скоро зведеться з землi - i втече. Злодiй. Злодiй-зайда.
Але злодiй-зайда не ворушився й не дихав.
Дядько Павло Музика поволеньки сп'явся на ноги, тремтячими пальцями
зiбрав розтовчену iконку, розсовуючи уламки по кишенях та за пазуху. И
позадкував вiд забито┐ дитини. Позадкував, острашливо дивлячись: чи не
зведеться?
Хлопець припав до землi-рятiвницi, й земля не вiдпускала, рятуючи.
Зарослий покiльченою щетиною Гаркуша переступа║ порiг i ста║ на порозi
помiж одвiркiв, як у рамi. За столом сидить хазя┐н Павло Музика, по лiву
руку вiд нього - хазяйка Марiя, по праву руку - дочка Галя. Вони в шестеро
неклiпливих очей дивляться на гостя, що похиту║ться, ось-ось упаде.
Гiсть мовчить, i вони похмуро мовчать.
Зрештою, Гаркуша плямка║ губами, ковта║ суху слину й озива║ться:
- ┐сте...
- ┐мо,- бурчить хазяйка.
- М'ясо пахне,- принюху║ться Гаркуша.
- Еге, свиню закололи, то ласу║мо свiжиною,наче не каже, а гарка║ Павло
Музика.
- Свиню? - не вiрить Гаркуша.- Яку свиню?
- А ту, яку ти в нас не забрав!
Гаркуша морщить лоба, згаду║:
- Свиню забрали.
Хазяйка злякано дивиться то на сусiда, то на чоловiка:
- Павле, Павле, хiба ми свиню ┐мо? Побiйся господа таке говорити, бо ще
повiрить. Бо прийдуть вiднiмати свиню, а де вона в нас?
- Кажи, що свиню! - сердиться хазя┐н.
- Таж не свиню, а ┐жака ┐мо з молодою кропивою! Галя зловила ┐жака в
горiшинi, а я нарвала кропиви.
- Кажи, що свиню! Хай слуха║ - й мучиться.
- ┐жака, ┐жака...
Гаркуша плямка║ пiсними губами, наче заповзявся зжувати ┐х.
- Я чув, уночi жорна гуркотiли у вашiй клунi.
- Коли це вночi? - блiдне Марiя.
- У вухах у тебе гуркотiло! - зводиться з-за столу Павло Музика.- Чого