"Микола Хвильовий. Синi етюди (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Микола Хвильовий.

Синi етюди


------------------------------------------------------------------------
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
к, ║ - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
п, ┐ - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------



ВСТУПНА НОВЕЛА

Вчора в "Седi" безумствувала Ужвiй, i "Березiль" давав iлюзiю
екзотично┐ зливи. А сьогоднi над Харковом зупинились табуни пiвденних хмар
i йде справжнiй тропiчний дощ - густий, запашний i надзвичайно теплий.
Горожани зовсiм збожеволiли з тако┐ несподiванки й висипали на вулицi. Про
тропiк Козерога вони знали тiльки з географi┐, а тут трапилось чудо - i
тропiк Козерога завiтав на Лопань. Натовпи су║тяться, ловлять язиками
солодкi краплi тихо┐ тропiчно┐ зливи й нiяк не думають ховатись пiд
навiсами домикiв.
- Чудесно,- говорю я й булькаю в теплi калюжi. Юлiян Шпол, автор
комедi┐ "Катiна любов або будiвельна пропаганда", мовчки за мною: я завжди
забiгаю вперед. Весь вiн як мокре курча, i - дивно! - з його капелюшка
тече чомусь синя вода. Я повертаюсь до нього й говорю:
- Сьогоднi мо║ любиме число - 13. Отже, сьогоднiшнiй день мусить
принести нам якусь при║мну несподiванку. Як ти гада║ш, що це ма║ бути?
- Очевидно, зустрiнемо професора Канашкiна,- серйозно вiдповiда║ мiй
приятель.
I дiйсно: в кав'ярнi Пока до нас пiдходить названий професор, i
пiдходить з такою, зна║те, усмiшкою, нiби вiн допiру на┐вся карамелi. Вiн
нас вiта║, робить нам кнiксен та кiлька комплiментiв, розповiда║ щось про
критичну оглоблю й тут же чита║ нам свiй науковий труд пiд такою назвою:
"Що таке липа, як так трапля║ться, що професорська кафедра раптом ста║
липова, що таке, нарештi, липовий професор, його роль в марксистському
суспiльствi, а також про соцiальне корiння богемських ухилiв серед наших
iспанських письменникiв".
- Чудесно! - говорю я, похлопавши Канашкiна по плечу й узявшись двома
пальцями за його пiджачну петельку.- Чудесно! Ти пода║ш великi надi┐, i я
певний, що суспiльство на слiдуючий рiк обере тебе членом свого
парламенту.
- Ну що ви! - червонi║ мiй професор.- Я зовсiм не припускаю, щоб моя
робота мала такi несподiванi наслiдки.
Але ми - я й Юлiя Шпол - сто┐мо на свойому: мовляв, без бляхи тут не
обiйдеться, мовляв, на слiдуючий рiк ми вже саме Канашкiна будемо обирати,