"Юрiй Ячейкiн. Бiблiйнi пригоди на небi i на землi" - читать интересную книгу авторакого не звертаючись:
- Невже цей задерев'янiлий нiмбознавець спромiгся на зворушливий твiр про янгольську любов? - Ха-ха-ха! - з iржавими модуляцiями прокоментував Кi Бер уу риторичне запитання. - А хто ж тодi? - озвався я. - Хтось iз трiйцi лакуз постарався за шефа? - Ха-ха-ха! - вже з модуляцiями металевоу труби вiдповiв робот. - Це ж в якому куточку Всесвiту, у якiй планетнiй системi ви бачили творчо обдарованих пiдлабузникiв? Безумовно, наш несхибний робот мав цiлковиту рацiю! - А яка твоя гадка, Кi Бере? - поцiкавився я. I тодi робот висунув смiливу, але суто наукову гiпотезу, що мiстила в собi уже чимало реальних фактiв: - Iнок написав - рнох пiдписав. - Для чого це Iноковi? - Щоб мати хоч дещицю вiд безрозмiрного патрiаршого блаженства. А я ж одразу вiдчував: щось тут не те... 8. КАТАСТРОФА Генiальний супернавiгатор Циркуль Кут перебував у похмурiй задумi. - З вашого звiту менi важко щось второпати, - нарештi сказав вiн. - Це до нас, як двi краплини Аш-два-о! Ми усi трос - астроконсульт Кра Суня, роботтлумач Кi Бер i я - скрушно зiтхнули. - На перший погляд, - вголос розмiрковував Циркуль Кут, - в усiх цих подiях вiдсутня елементарна логiка. Але оманлива вiдсутнiсть логiки лише свiдчить про те, що ми погано вивчили логiчнi закони людського мислення. А ви не припускасте, може, це якийсь ритуальний обряд або вiдгомiн язичництва? - з надiсю запитав вiн. Ми мовчки вбили очi долу. - Коротко кажучи, - махнув у безнадiу рукою Циркуль Кут, - нехай ситуацiю проаналiзус Мо-Зок. Ми й не знали, що стоумо на порозi страшноу й непоправноу катастрофи. Коли в аналiзаторi почали прокручувати двосторонню розмову космiчних цивiлiзацiй, що вiдбулася в святилищi патрiарха "Головблажзабезу", Мо-Зок спочатку побуряковiв, потiм позеленiв, нарештi набрав зловiсного кольору фiолетового змiщення в свiтловому спектрi. А тодi нараз ще й затрусився, нiби його лихоманило короткими замиканнями. Вiдтак натужно забелькотiв: - Бюррр... юррр... бюррро-у-у-у... крррат!.. I нарештi в останньому зусиллi розумовоу агонiу провив, як пес, на мiсяць: - ...-и-и-и-изм! Нашi серця стривожено затрiпотiли: Мо-Зок раптом заговорив дикою, незрозумiлою мовою, на яку його нiхто й нiколи не програмував! |
|
|