"Юрiй Ячейкiн. Бiблiйнi пригоди на небi i на землi" - читать интересную книгу автора

кого не звертаючись:
- Невже цей задерев'янiлий нiмбознавець спромiгся на зворушливий твiр
про янгольську любов?
- Ха-ха-ха! - з iржавими модуляцiями прокоментував Кi Бер уу риторичне
запитання.
- А хто ж тодi? - озвався я. - Хтось iз трiйцi лакуз постарався за
шефа?
- Ха-ха-ха! - вже з модуляцiями металевоу труби вiдповiв робот. - Це ж
в якому куточку Всесвiту, у якiй планетнiй системi ви бачили творчо
обдарованих пiдлабузникiв?
Безумовно, наш несхибний робот мав цiлковиту рацiю!
- А яка твоя гадка, Кi Бере? - поцiкавився я.
I тодi робот висунув смiливу, але суто наукову гiпотезу, що мiстила в
собi уже чимало реальних фактiв:
- Iнок написав - рнох пiдписав.
- Для чого це Iноковi?
- Щоб мати хоч дещицю вiд безрозмiрного патрiаршого блаженства.
А я ж одразу вiдчував: щось тут не те...



8. КАТАСТРОФА

Генiальний супернавiгатор Циркуль Кут перебував у похмурiй задумi.
- З вашого звiту менi важко щось второпати, - нарештi сказав вiн. - Це
ж треба - нiяк не можемо налагодити Контакт! I це з iстотами, якi подiбнi
до нас, як двi краплини Аш-два-о!
Ми усi трос - астроконсульт Кра Суня, роботтлумач Кi Бер i я - скрушно
зiтхнули.
- На перший погляд, - вголос розмiрковував Циркуль Кут, - в усiх цих
подiях вiдсутня елементарна логiка. Але оманлива вiдсутнiсть логiки лише
свiдчить про те, що ми погано вивчили логiчнi закони людського мислення. А
ви не припускасте, може, це якийсь ритуальний обряд або вiдгомiн
язичництва? - з надiсю запитав вiн.
Ми мовчки вбили очi долу.
- Коротко кажучи, - махнув у безнадiу рукою Циркуль Кут, - нехай
ситуацiю проаналiзус Мо-Зок.
Ми й не знали, що стоумо на порозi страшноу й непоправноу катастрофи.
Коли в аналiзаторi почали прокручувати двосторонню розмову космiчних
цивiлiзацiй, що вiдбулася в святилищi патрiарха "Головблажзабезу", Мо-Зок
спочатку побуряковiв, потiм позеленiв, нарештi набрав зловiсного кольору
фiолетового змiщення в свiтловому спектрi. А тодi нараз ще й затрусився,
нiби його лихоманило короткими замиканнями.
Вiдтак натужно забелькотiв:
- Бюррр... юррр... бюррро-у-у-у... крррат!..
I нарештi в останньому зусиллi розумовоу агонiу провив, як пес, на
мiсяць:
- ...-и-и-и-изм!
Нашi серця стривожено затрiпотiли: Мо-Зок раптом заговорив дикою,
незрозумiлою мовою, на яку його нiхто й нiколи не програмував!