"Юрiй Ячейкiн. Бiблiйнi пригоди на небi i на землi" - читать интересную книгу автора

13. ПОЛУНДРА!

- Боцмане, скiльки команд я тобi дав?
- Багато, адмiрале.
- Чого ж ти стовбичиш? Ану, ворушись!
- рсть, адмiрале!
- Лiзь на щоглу, риб'яча кров, i доповiдай, сто штопорiв тобi у пельку!
- рсть, адмiрале!
Боцман Сiм хвацько вiдповiв, але навiть не ворухнувся. Вiн уже лазив на
щоглу, де бджоли обладнали пiд вулик дозорну бочку. Боцман сунув палець до
меду, та набрався бiди. Лiве око так запухло, що довелося перев'язати його
чорною стрiчкою. Тепер боцмана нiхто й дрючком на щоглу не загнав би, i
взагалi Сiм був убраний у таке зашморгане опереткове дрантя, що скидався
на зубожiлого пiрата, а не на боцмана всесвiтньовiдомого екiпажу.
- Ти й досi тут?
- Не можна лiзти на щоглу, адмiрале.
- Як не можна, коли я наказав?
- Бджоли обладнали дозорну бочку пiд вулик. Бачите, що з мене зробили?
- Ну, то лiзь на рею!
- Ви гадасте з реу линви звисають?
- А що ж то?
- На реях гади повзучi влаштувалися.
- Ага! Ну, нехай...
Адмiрал кинув орлиний погляд на свiй нечисленний екiпаж, що юрмився на
палубi серед хатнiх бебехiв, пов'язаних у вузли. Сiм - боцман i за
сумiсництвом кок- Iафет - судовий капелан i за сумiсництвом каптенармус.
Хам - стерновий i за сумiсництвом приборкувач хижакiв. Веслярi - Арфаксад
та i ухааз, повнолiтнi парубки старших синiв Носвих. Юнга - Ханаан,
пiдлiток стернового Хама. Дружини синiв Носвих Хазва, Фазма та Язва -
пралi i за сумiсництвом, посудомийницi, прибиральницi, куховарки, пiдсобнi
рiзноробки, а також слугинi в непередбачених ситуацiях. На цi ж посади
зарахованi дочки ухнi.
Ото й усе. Що не кажiть, а некомплект! Тут i сумiсництво не зарадить.
Це вам будь-який морський вовк скаже. Навiть вовченя. На добру яхту i то
мало. А що вже казати про здоровезну плавбазу, напхану звiриною...
- Боцмане!
- Слухаю, адмiрале.
- Розподiли екiпаж по каютах.
Та не встиг боцман хвацько бовкнути чергове "рсть, адмiрале!", як
голим, мов бубон, степом набiгла перша фiолетова хвиля. Ковчег захитався i
зарипiв, а наступноу митi вже тоскно скреготав днищем на мiлинi. Навкруги
плавали потрощенi уламки стапелiв.
З-пiд картуза, що з'ухав адмiраловi на нiс, лунали незрозумiлi команди
i цiлком зрозумiла лайка.
- Бом-бром-бам-брам!.. Сто радикулiтiв вам у боки i морську хворобу на
додачу!
У цей критичний момент капелан Iафет зазирнув у трюм i одразу почав
панiкувати:
- Щури з ковчега тiкають! У трюмi - потоп! Ловiть щурiв, бо не