"Юрiй Ячейкiн. Бiблiйнi пригоди на небi i на землi" - читать интересную книгу автора

Як вам добре вiдомо, вже давно не було дощу. Усi ми дуже забрудненi.
Але адмiрала Ноя Бiблiйного цей кричущий факт чомусь не бентежить. Видно,
йому до вподоби ходити у нечистих..."
Ах ти, гадюченя!
Але сигнал с сигнал. Сигнали для того й заснували, щоб на них
реагували. Довелося негайно вжити вiдповiдних заходiв. За домовленiстю з
китами я вiдкрив постiйно дiючу душову на три кабiни. Всi три кити
фонтанують безвiдмовно i не потребують нi поточного, нi профiлактичного,
анi капiтального ремонту...



17. "ЛЮДИНА ЗА БОРТОМ!"

"Дня божого, погожого.
Небо високе, море глибоке.
Черговий навiгатор - боцман Сiм.
Стерновий Хам, видно, давно збився з правильного курсу. Скiльки вже
пливемо, а навiть острiвця не бачили. Та нехай Iафет розбереться...
Зранку вахта проходила спокiйно. Тiльки опiвднi сталася надзвичайна
подiя.
- Людина за бортом! - гукнув я i щосили бабахнув у дзвiн гучного бою.
- Я не людина, а бог, - образився миршавенький дiдок, що плескався собi
за бортом. - Бач, рятувати мене зiбрався! Сто гарпунiв тобi у печiнку!
- Ти - бог? - здивувався я.
- А так, морський бог Нерей!
- А що ти можеш, коли ти бог?
- Що я можу? - замислився вiн. - Ну, примiром, ходити по водi, яко по
суху.
Вiн i справдi показав менi цей рiдкiсний i свосрiдний фокус. А потiм до
нього пiдплив дельфiн, i старий Нерей всiвся на нього верхи, мов на
морського коняку.
Аж тут прибув на мiй дзвiн адмiрал, i все почалося знову.
- Який ти в бога бог, сто кашалотiв тобi у пельку? - пiддав сумнiву
заяву Нерея адмiрал Ной Бiблiйний. - Бог сидить на небi з янголами, а не
полощеться у водi з жабами. Може, ти цар пуголовкiв, звiдки я знаю, щоглу
тобi у пельку!
- Ах ти, сарделько порепана! - не на жарт розлютився морський дiдок. -
Це я - цар пуголовкiв? Ах ти, стара шкапо, брудний мiшок гною, кiстяк
усохлий, сто гвинтiв тобi у печiнку!
- А ти!.. А ти!.. - загарячкував у полемiчному запалi й адмiрал. -
Роздутий пухир, бульбашка на водi, гнiздилище слимакiв - ось хто ти! Сто
восьминогiв тобi в обiйми!
Це був наче стихiйний конкурс на звання лауреата солоного слова. I на
суходолi до Потопу такi сутички по всiх крамницях траплялися. Ех, аж
присмно згадати. Знасте, як весело бувало? Лаються у черзi двос, i самi не
знають чого. Так i зараз вийшло.
Нерей явно переважав - лайка була з вигадкою.
А наш адмiрал хутко вичерпався в своух убогих фантазiях.
- Заховай пiд картуз свою лисину, блазню! - хрипко, але голосно кричав