"Юрiй Ячейкiн. Бiблiйнi пригоди на небi i на землi" - читать интересную книгу автора

подих неминучоу погибелi. Саме тодi слiд визначити дату кiнця свiту i
почати залякувати.
- Молодця! - поцмокував Авiмелех. - Шквар далi...
- На приречених людей, як правило, найбiльше впливають сцени Страшного
суду, коли кiстяки мерцiв раптом повстають з-пiд землi i з моторошним
вишкiром облiзлих черепiв стають у довжелезну чергу до Всевишнього. А
Найвищий Суддя возсiдас на осяйному престолi з гойдливими терезами в
руках. На одну шальку вiн кладе добрi дiла кожноу окремоу особи, на другу
- грiховнi. Якщо переважить перша шалька, мрець потрапить на сьоме небо у
сонм праведникiв. Якщо переважить друга, то стрiмголов полетить в гесну
вогненну, де вiчно кипiтиме у смолi та сiрцi або лизатиме розпеченi
сковороди, казанки або миски. А смердить у пеклi ще дужче, нiж у нашому
нужнику, бо отець-економ харчус послушникiв дуже кепсько...
- Тьху на тебе! - збурився вiд мосу мимовiльноу критики Авiмелех. -
Знайшов про що казати! Хiба я питав тебе про отця-економа?
- Та я ж не про економа, я ж - про нужник, щоб яскравiше змалювати
страшнi пекельнi муки...
- Досить! Оповiдай про другий етап!
- Щоб пiдготувати успiшне проведення другого етапу, тобто здiйснення
комплексу рятувальних заходiв, слiд кожному зокрема i усiм в цiлому
втовкмачити, що найбiльший грiх - це достаток. Людина з натоптаною торбою
за плечима нiколи не пролiзе у врата раю, як верблюд не пройде у вушко
голки. Особливо коли верблюд - двогорбий. Правильно?
Авiмелех дико поглянув на мене, але змовчав.
А я не вгавав:
- Найтупiший дурень або навiть природжений бовдур, котрих подекуди ще
величають кретинами, йолопами, дебiлами, колодами, дубами, трухлявими
пнями...
- Припини перелiк! - зойкнув старець Авiмелех. - Кажи по сутi!
- Так от, кожен тупак мусить утямити: якщо вiн хоче врятувати вiд
пекельних мук свою безсмертну душу, то мусить найретельнiше подбати, щоб у
нього нiчого за душею не лишилося. А святий обов'язок скромних
прислужникiв божих - докласти всiх зусиль, аби пiд час масових рятувальних
заходiв кожен вiруючий лишився голий i босий, щоб душа його звiльнилася
вiд мирських тягарiв. У цьому разi путiвку в рай забезпечено. Гола i боса
душа, мов легенька пташечка, полине, полине, полине...
Я вже мало не приспав екзаменацiйну пильнiсть старого Авiмелеха, та
нараз вiн прокинувся:
- Куди?
- На небесi! - пояснив я. - Угору!
- Переходь уже до заключного етапу.
- Третiй етап починасться з бiди: термiн оголошеного кiнця свiту минас,
аж гульк - нiякого лиха немас! Отут, аби нiхто не подумав, що сумирнi
слуги божi - брехуни, шахрау, здирники, грабiжники, ошукувачi, пройди,
мерзотники, злодiу, дармоуди...
- Припини перелiк! - сполошився старець Авiмелех. - Кажи по сутi!
- Отут i слiд подбати про пiдготовку докладного звiту, чому не вiдбувся
кiнець свiту. Знову ж таки, це робиться згiдно мудрих настанов iнструкцiу.
Мовляв, господь-бог зглянувся на щиросердне каяття грiшникiв i пересунув
дату кiнця свiту на кращi часи, коли вони знову одягнуться та зароблять