"Юрiй Ячейкiн. Дивовижнi пригоди капiтана miжзоряного плавання небрехи" - читать интересную книгу автора

стоуть наша коробка, ти мене пiдсадиш угору, а я тебе витягну з цiсу дiри
за комiр.
- Капiтане, - радiсно визнав мiй вiдданий штурман, - з вами не
пропадеш!
Що йому на це заперечиш? I яке я маю моральне право заперечувати?
Воно справдi, в яких тiльки тарапатах ми не бували, я з будь-якоу
халепи завжди витягав його живого i здорового.
Та, якщо добре подумати, i промовецьстрибунець прийшов цiлком тотожного
висновку. Вiн одразу ж побачив, що мiй саморобний трамплiн тамус у собi
величезнi можливостi i врятус населення планети вiд спортивноу деградацiу
i духовного занепаду. Адже отi транспланетнi гойдалки не вирiшували
проблеми i за пiвроку всiм би набридли...
...З усього було видно, що капiтан Небреха вже щасливо вибрався з дiри
i не хоче туди повертатися. Але я вже звик повертати його розповiдь у
потрiбному менi напрямку.
От i зараз я не посоромився запитати:
- Одного не розумiю, звiдки ж узявся значок заслуженого тренера? Кого
ви там тренували?
Мить якусь капiтан Небреха не мiг збагнути мого запитання. Видно, досi
в його думках панувала транспланетна наскрiзна дiрка.
Та коли вiн розпалив свою люльку, то пригадав, з чого почав розповiдь.
- Коли ми стартували, - мiж двома затяжками недбало пояснив вiн, - до
багажника коробки встиг причепитися один юний молодець-стрибунець. I що б
ви думали? Вiн стрибнув на свою планету з висоти свiтловоу пiвсекунди i
таким робом перегорнув ще одну славну сторiнку в iсторiу стрибунцiв.
Завдяки менi на планетi з'явився перший у Всесвiтi свiтловий чемпiон!
Потiм з якоюсь оказiсю мiй друг капiтан Козир привiз менi оцей значок. А
хiба ви вважасте, що стрибунцi переоцiнили моу заслуги перед ухньою
iсторiсю?



6. У ЧАСИ КОМЕТИ

- Ви бачили у мене на столi чорний камiнь? - якось запитав мене капiтан
далекого мiжзоряного плавання Небреха, коли ми фарбували в ошатний бiлий
колiр його мiнiатюрну яхту. - Маленький такий камiнець, але дуже важкий.
Вранцi я з ним займаюся гiмнастикою по радiо, а вдень вiн менi править за
надiйний прес.
Зрозумiло, я одразу пригадав, що й справдi капiтан завжди притискав
своу папери чорною, як нiч, каменюкою. Я й гадки не мав, що ця звичайна
для жителя Чорноморського узбережжя рiч с нiмим свiдком якоусь незвичайноу
подiу.
- Це все, що залишилося вiд другого природного супутника Землi, -
задумливо мовив капiтан.
- Другого природного супутника? - здивовано перепитав я, впевнений, що
не дочув.
- Атож. Другого природного супутника Землi! - ще раз пiдкреслив Небреха
i багатозначно додав: - Якби свого часу я вагався хоч секунду, людство й
досi не з'ясувало б тасмницi походження пiвнiчного сяйва, а я зараз не