"Юрiй Ячейкiн. Дивовижнi пригоди капiтана miжзоряного плавання небрехи" - читать интересную книгу автора

2. РОЗМОВА З ДЗЕРКАЛОМ

Коли гостюсш у капiтана Небрехи, нiколи не вгадасш, яка несподiванка
чатус на тебе. Скiльки разiв я бачив його почорнiлу вiд тютюну та часу
люльку! Але менi й на думку не спадало, що ця неоковирна люлька - сдина
релiквiя сдиноу за свосю космiчноiсторичною вагою мiжсвiтовоу зустрiчi! I
це була не просто зустрiч двох цивiлiзацiй...
Того теплого безжурного вечора ми сидiли на верандi i слухали
романтичнi казки моря, якi з ласкавим шерехом шепотiли прибережнiй рiнi
прозорi хвилi.
Капiтан Небреха палив свою люльку. На столику стояла полiрована
скринька з пахучим тютюном. Ось капiтан востаннс затягнувся, вибив присок
на долоню i кинув люльку на стiл.
На лiвому боцi люльки був якийсь напiвстертий незрозумiлий напис. Я
нiколи не намагався його розiбрати, бо капiтан Небреха вiльно володiв
трьома сотнями чужепланетних мов i мiг писати будь-якою з них. А в його
домi було стiльки див, що вони просто не могли не вiдвернути мою увагу вiд
якихось там закарлючок.
Отже, уявiть мiй подив, коли люлька вiддзеркалилася на гладенькiй
поверхнi тютюновоу скриньки, i я несподiвано для самого себе прочитав на
цьому дзеркальному вiдбитку прiзвище мого гостинного господаря.
- "Небреха!" - вигукнув я, вражений до краю.
- Що? - не зрозумiв вiн мене.
- Тут написано "Небреха", - схвильовано пояснив я. - Але чому...
- У цiй хатi, - урочисто зупинив мене мiжзоряний вовк, - ви знайдете
десятки, якщо не бiльше, рiзних "чому". Але iсторiя цiсу люльки i справдi
може здатися цiкавою. Ви не повiрите, що через цю непоказну на перший
погляд люльку мало не наклали головою двi з половиною сотнi найхоробрiших
у галактицi Мисливцiв, кожен з яких був членом Всесвiтнього об'сднання
планетних Товариств Мисливцiв та Рибалок. Якби я запiзнився ще на
хвилину...
Вiн пiдвiвся i, кульгаючи на лiву ногу, пошкандибав до кiмнати. Секунд
iз тридцять вiн рипiв там протезом i шарудiв на полицях, коли нарештi
повернувся з пляшкою, припорошеною густим космiчним пилом. У пляшцi була
ота кавказька рiдина, яку медичнi свiтила ще на свiтанку космiчних
польотiв визнали антиречовиною. Та Небреху нiколи не лякала страхiтлива
перспектива анiгiлювати. З кишенi капiтан добув двi склянки. Вiн перехилив
стандартну дозу антиречовини, хукнув, набив люльку медовим тютюном i
розтанув у вулканiчних хмарах диму.
- Авжеж, ще хвилина - i вiд членiв Всесвiтнього об'сднання Мисливцiв та
Рибалок залишилися б самi скафандри з потрощеними кiстками, - почув я з
хмари спокiйний, як завше, голос капiтана Небрехи.
- Загалом, це мала бути лише весела прогулянка, товариський пiкнiк на
однiй планетi в сузiр'у Дракона, - почав вiн свою розповiдь. - ргерi
правлiння вистежили там прекрасну потвору. Уявiть собi гiгантську
крокодилячу морду на змiуному тiлi завтовшки з ракету. Додайте до цiсу
химери велетенськi крила птеродактиля, причепiть довжелезний хвiст,