"Юрiй Ячейкiн. Дивовижнi пригоди капiтана miжзоряного плавання небрехи" - читать интересную книгу автора

мене було лiве, а де у нього було лiве, у мене праве. У мене протез -
замiсть лiвоу ноги, а в нього - замiсть правоу...
Коли б не цi дрiбницi, нiхто б не розiбрав, де вiн, а де я.
Я ступив крок уперед з правоу ноги, а вiн ступив з лiвоу. Ми простягли
один до одного руки, але потиснути ух нам не вдалося. Менi здалося, нiби я
торкнувся дзеркала. Вiн теж здивовано звiв брови. I взагалi ми дiяли
напрочуд синхронно.
Ми одночасно роззявили рота i в один голос привiталися:
- Привiт!
- Привiт!
А потiм в унiсон вiдрекомендувалися:
- Капiтан далекого мiжзоряного плавання Небреха.
- Капiтан далекого мiжзоряного плавання Небреха.
З подиву у мене замакiтрилося в головi. Та я не розгубився. За усiма
ознаками, передi мною стояв непiдробний капiтан Небреха.
Але ж я теж капiтан Небреха! Цю неймовiрну крутиголовку слiд було
негайно розв'язати.
- Звiдки ви прилетiли? - спитав я його.
- Звiдки ви прилетiли? - спитав вiн мене.
- Iз Землi, - вiдповiв я.
- Iз Землi, - вiдповiв вiн.
От вам це важко навiть збагнути, а нам ще важче було порозумiтися! Ми
говорили таким собi дуетом. Що я казав, теж саме тiсу ж митi казав вiн, а
що казав вiн, тiсу ж митi повторював я. Випередити його я не здолав i на
пiвслова. Так само, як i вiн мене. З однаковим успiхом ми могли б втекти
вiд власноу тiнi. Якщо хочете хоч трошки уявити, спробуйте у порожнiй
кiмнатi гомонiти з дзеркалом. Iнодi менi навiть моторошно ставало.
Ми обидва один одного питали i обидва один одному вiдповiдали. Але щоб
спростити дiалог, я не буду повторювати реплiки. Я пам'ятаю його дослiвно,
наче розмовляв тiльки вчора.
Ось послухайте:
- Куди прямусте?
- На полювання.
- I я теж.
- А вас не дивус цей неймовiрний збiг?..
- I ця прозора перепона?..
- Атож!
- На вашу думку, що це таке?
- Межа мiж свiтом та антисвiтом?
- Мабуть, вона.
- Подумати лишень, я перший з людей на власнi очi уздрiв антисебе!
- I цi рiднi антивуса...
- I цю стару антилюльку...
- До речi, ви помiтили?
- Що межа коливасться?
- Так, нiби по нiй котяться повiльнi хвилi...
Ми чудово порозумiлися. Очевидячки, нашi думки були цiлком тотожнi. Та
чого тiльки у Всесвiтi не бувас! Але якщо помiркувати, iнакше не могло i
бути.
- Певне, тут с невiдомi течiу мiж свiтом та антисвiтом.