"Юрiй Ячейкiн. Дивовижнi пригоди капiтана miжзоряного плавання небрехи" - читать интересную книгу авторамене було лiве, а де у нього було лiве, у мене праве. У мене протез -
замiсть лiвоу ноги, а в нього - замiсть правоу... Коли б не цi дрiбницi, нiхто б не розiбрав, де вiн, а де я. Я ступив крок уперед з правоу ноги, а вiн ступив з лiвоу. Ми простягли один до одного руки, але потиснути ух нам не вдалося. Менi здалося, нiби я торкнувся дзеркала. Вiн теж здивовано звiв брови. I взагалi ми дiяли напрочуд синхронно. Ми одночасно роззявили рота i в один голос привiталися: - Привiт! - Привiт! А потiм в унiсон вiдрекомендувалися: - Капiтан далекого мiжзоряного плавання Небреха. - Капiтан далекого мiжзоряного плавання Небреха. З подиву у мене замакiтрилося в головi. Та я не розгубився. За усiма ознаками, передi мною стояв непiдробний капiтан Небреха. Але ж я теж капiтан Небреха! Цю неймовiрну крутиголовку слiд було негайно розв'язати. - Звiдки ви прилетiли? - спитав я його. - Звiдки ви прилетiли? - спитав вiн мене. - Iз Землi, - вiдповiв я. - Iз Землi, - вiдповiв вiн. От вам це важко навiть збагнути, а нам ще важче було порозумiтися! Ми говорили таким собi дуетом. Що я казав, теж саме тiсу ж митi казав вiн, а що казав вiн, тiсу ж митi повторював я. Випередити його я не здолав i на пiвслова. Так само, як i вiн мене. З однаковим успiхом ми могли б втекти кiмнатi гомонiти з дзеркалом. Iнодi менi навiть моторошно ставало. Ми обидва один одного питали i обидва один одному вiдповiдали. Але щоб спростити дiалог, я не буду повторювати реплiки. Я пам'ятаю його дослiвно, наче розмовляв тiльки вчора. Ось послухайте: - Куди прямусте? - На полювання. - I я теж. - А вас не дивус цей неймовiрний збiг?.. - I ця прозора перепона?.. - Атож! - На вашу думку, що це таке? - Межа мiж свiтом та антисвiтом? - Мабуть, вона. - Подумати лишень, я перший з людей на власнi очi уздрiв антисебе! - I цi рiднi антивуса... - I цю стару антилюльку... - До речi, ви помiтили? - Що межа коливасться? - Так, нiби по нiй котяться повiльнi хвилi... Ми чудово порозумiлися. Очевидячки, нашi думки були цiлком тотожнi. Та чого тiльки у Всесвiтi не бувас! Але якщо помiркувати, iнакше не могло i бути. - Певне, тут с невiдомi течiу мiж свiтом та антисвiтом. |
|
|