"Юрiй Ячейкiн. Дивовижнi пригоди капiтана miжзоряного плавання небрехи" - читать интересную книгу автора

- I тодi...
- Друже антику, перевiримо наше припущення. Покладiмо на хвилi цiсу
течiу нашi люльки...
- А самi вiзьмемося поки що за розрахунки.
- Авжеж! Час покаже...
- До завтра!
- До завтра!
Розмова з антисобою мала своу переваги. Наприклад, не треба було
домовлятися про термiн експерименту. I так було цiлком ясно, що ми
ухвалимо однакове рiшення.
Ми синхронно поклали до нiг люльки i попрямували до своух коробок.
Присмно було працювати, знаючи, що поряд з тобою порпасться в зоряних
картах антити - антиславетний антикапiтан Анти-Небреха. З однаковими
думками, з однаковими прагненнями, з однаковою долею. Цiлу добу я крутив
"козячi нiжки" i схвильовано думав, чи вдасться наш генiальний
експеримент. Мозок мiй був у такому нелюдському збудженнi, що розрахунки
до нового маршруту в сузiр'я Дракона я склав iз швидкiстю великого
електронного обчислювача - за п'ятнадцять секунд.
За останнiми годинами доби, яку я, безумовно, разом з Анти-Небрехою
згаяв на експеримент, я слiдкував, пiдстрибуючи з нетерплячки. Як менi
кортiло трохи пiдiгнати уперед стрiлки ходикiв! Але я стримував себе, бо
за два кроки вiд мене у своуй антикоробцi пiдстрибував Анти-Небреха, i
його теж так крутило, що хоч одягай гамiвну антисорочку.
Але тiльки-но стрiлки показали час, як я кулею вилетiв з ракети.
Чи варто нагадувати про те, що АнтиНебреху теж наче хтось вистрiлив?
Словом, ми прибули на мiсце одночасно.
Не вагаючись анi мiкросекунди, ми схопили нашi люльки i, танцюючи на
осi протезiв, заволали:
- Хай живе антисвiт! Вдалося!
А танцювати було чого: ми тримали в руках антилюльки. Я спочатку навiть
не знав, з якого кiнця уу запалити. Зрозумiйте мене правильно, ранiше на
моуй люльцi з правого боку було факсимiле, а з лiвого боку - карб. А за
добу факсимiле i карб помiнялися мiсцями!
Якi науковi висновки можна було зробити з цiсу видатноу подiу? Перше:
мiж свiтом та антисвiтом iснують у часi та просторi якiсь недослiдженi
течiу. Друге: мiж свiтом та антисвiтом с якийсь третiй стан матерiу, де
енергетичний заряд будь-якоу речi мiнясться на протилежний знак, - адже в
руках ми тримали антилюльки i не анiгiлювали! I знасте що, iнодi менi
спадас божевiльна думка, що не люльки, а нашi коробки помiнялися мiсцями!
I тодi перед вами сидить не старий капiтан Небреха, а його двiйник з
антисвiту! I я, мiжзоряний вовк, навiть не здогадуюсь, що мос праве око
насправдi лiве i навпаки!
Так, це вiдкриття неймовiрно розширюс обрiу науки...
Ми стояли один проти одного i ладнi були кинутися в обiйми. Але прозора
межа не дозволяла нам навiть доторкнутися один до одного. На очах
Анти-Небрехи блищали сльози, менi теж щемiло...
- Бувай, антику! - одноголосне попрощалися ми. - Щасливоу тобi дороги!
Ми посiдали у своу коробки i обережно дали заднiй хiд, щоб не
зруйнувати Великоу Межi...
I зараз я не годен второпати, навiщо ми так швидко розпрощалися? Адже