"Юрiй Ячейкiн. Спалах понадновот зiрки" - читать интересную книгу автора

винятком, I от тепер, хоч яка мiзерна була гравiтацiя, вона робила свос
дiло: лущила борти ракети. Воно загалом виходило непогано. Зрештою коробка
вислизне з цiсу пастки чепурною, як опiсля генеральноу чистки у майстернi
бляхаря.
Проте мене непокоула одна моторошна думка. А що, як сили тяжiння
повитягають з обшивки усi цвяхи? Коробка ж зруйнусться, як карткова
будiвля. Жах! Але цвяхи, нiвроку, трималися, бо я завбачливо позагинав
ухнi кiнцi. Аж тут сталося несподiване...



6. ОББIЛОВАНА ПЛАНЕТА

Нараз штурман шалено загупав ногою, нiби подорожував не на космiчному
транспортi, а на звичайнiй вантажнiй машинi. Отак гупають пасажири по
кабiнi водiя, коли вимагають нагальноу зупинки.
Ну, такому досвiдченому навiгаторовi, як я, це неважко було збагнути, i
я негайно схопився за важелi гальм.
Коробка зависла непорушне.
Я глянув у носовий iлюмiнатор i аж похолов: прямо по курсу бовванiла ще
одна планета! Вона неухильно сунула просто на нас. Так ось чому Азимут
вибивав по обшивцi п'ятами тривожнi дрiбушки!
- Всi униз! - гукнув я. - Задраути люки!
Азимута не довелося двiчi запрошувати.
А планета невпинно насувалася, заступаючи нам шлях.
Це було дивовижне небесне тiло, як i все iнше у цiй винятковiй системi.
Не те дивувало, що навколо планети не було й атома атмосфери (таке
часто-густо траплясться, вiзьмемо хоча б наш Мiсяць), а те, що на уу
поверхнi не було жодного горбочка, жодноу улоговини, жодного камiнця. Вона
була гладенька, як бiльярдна куля. А найдивнiше те, що на уу поверхнi
можна було побачити усi геологiчнi нашарування. Серед вiдполiрованих
кварцових покладiв жовтiли жиловi вузли золотих народжень. Могутнi шари
чорного антрациту ефектно виглядали поряд з бiлими мармуровими плямами i
брунатною мозаукою гранiту. Словом, надра планети були як на долонi i
сяяли усiма вiдомими у природi кольорами. Для геологiв це був би сущий
рай.
Проте на мене оббiлована планета справила гнiтюче враження. Це все
одно, якби я побачив старого друзяку, з якого живцем здерли шкiру, аби
мати наочне приладдя для практичних занять з анатомiу. Бр-р! Моторошно
навiть думати про це! Азимут теж почав сiкти зубами.
Атож, вскочили у безпрецедентну халепу! З "появою другого супутника усi
нашi розрахунки полетiли шкереберть.
Щелепи у Азимута так дригонiли, що годi було йому вимовити хоч слово.
Але мiй хоробрий штурман не розгубився у цiй складнiй ситуацiу i
процокотiв морзянкою:
- К-а-п-i-т-а-н-е, д-а-й-т-е з-а-д-н-i-й х-i-д!
Загалом, це був би найбiльш розумний вихiд iз скрути, якби у нас були
повнi баки пального та ще парочка канiстр зi спиртом у запасi. Якщо оце ми
позадкусмо, у нас на подальшi мандри не лишиться й розведеноу краплi.
I тут мене наче осяяло.