"Юрiй Ячейкiн. Спалах понадновот зiрки" - читать интересную книгу автора

себе думки? Хiба може пiдлога з обох бокiв бути пiдлогою? Хiба може просто
пiд вами мешкати ваш антипод? Що б ви зробили, побачивши отаке? Певно, не
гаючи анi секунди, викликали швидку допомогу з психолiкарнi, аби позбутися
й найменших сумнiвiв...
Точнiсiнько отаке диво сталося з нами. Тiльки нас вiд найближчого
пункту швидкоу допомоги вiддiляла бозна-яка безодня видовжених, як нудьга,
парсекiв!
Наша коробка височiла собi серед дiжок з рудими вiд пилу пальмами, якi
можна побачити хiба на задрипаному вокзалi. Але ми зовсiм не вiдчували, що
звисасмо зi стелi униз головою разом з порудiлими пальмами, крiзь плетиво
яких Виглядали ще й столики з паперовими квiтами i пляшками пива. Словом,
за усiма ознаками ми вистромилися з пiдлоги, хоч сподiвалися на цiлком
протилежне. Та про науковий бiк цього феноменального явища я розповiм вам
трохи згодом...
Так от, виглядасмо ми з ракети посеред абсолютно порожньоу зали (я маю
на увазi повну вiдсутнiсть вiдвiдувачiв) i зачудовано лупасмо очима.
Коли це рипнули дверi, i в щiлину обережно просунулися двi голови,
схожi одна на одну, як двi краплi води або ляльки масового виробництва.
Вибалушилися вони у чотири ока на нашу заюшену вулканiчними наудками
ракету, зойкнули у два роти i моментально, напрочуд синхронно зникли.
Атож! Не самi ми тодi дивувалися...
Ну, а про те, що трапилося наступноу митi, я й словом не прохоплюсь. Не
тому, що хочу щось ганебне утасмничити, а тому, що менi самому стас на
завадi власна природжена скромнiсть. Знасте, воно не бажано, щоб на додачу
до мосу заробленоу важкою звитяжною працею всесвiтньоу слави видатного
мiжзоряного розвiдника я зажив ще й жалюгiдноу слави безсоромного, хоч i
цiлком об'сктивного хвалька.
Однак приховувати факти космiчноу ваги було б нiчим не виправданим
злочином перед iсторiсю. Якщо я мовчатиму, буде закреслено одну з
хвилюючих сторiнок зустрiчi двох цивiлiзацiй.
Ось чому я вам вiд себе нiчого не розповiдатиму, але, аби не завинити
перед iсторiсю, процитую правдивий репортаж, видрукуваний наступного дня
на перших шпальтах усiх газет нововiдкритоу планети. Зрештою, не я його
писав. До того ж ви й самi могли б його розшукати у тамтешнiх пiдшивках.
Та подорож туди довга. Отже, будемо вважати, що я просто заощаджую ваш
дорогоцiнний час.



9. ОДНОБЕЗГОЛОВИЙ ГЕРОЙ КАПIТАН НЕБРЕХА

Цей вiкопомний документ про зустрiч двох високорозвинених цивiлiзацiй я
вкарбував у пам'ять випадково. Рiч у тiм, що вiн мiстив у собi для свiжоу
людини стiльки тасмниць i загадок, що доводилося ще i ще раз уважно
вчитуватися у текст. I коли я зачитав до дiрок триста сiмнадцятий
примiрник газети, виявилося, що я можу декламувати той репортаж, як вiршi.
Ось послухайте:

IМ'Я КОСМIЧНОГО ГЕРОЯ - КАПIТАН НЕБРЕХА!
ПЛАНЕТА ТАОТI У КРИЖАНИХ ОБIЙМАХ СМЕРТI!!!