"Юрiй Ячейкiн. Спалах понадновот зiрки" - читать интересную книгу автора

хоч яка вона велика була, уу нiхто i нiколи не бачив, навiть у
найпотужнiшi телескопи. Рiч у тiм, що через свою немислиму масу зiрка мала
таке страхiтливе тяжiння, що за межi його не мiг вирватися жоден
промiнець. Ось чому ця надмiрна небесна озiя була вкрита полем тяжiння,
мов шапкою-невидимкою. Це було буквально небачене видовисько!
Справа ускладнювалася ще ось чим.
Навколо зiрки-невидимки оберталася велетенська планета. Щоб ви мали
певне уявлення про уу надреальнi розмiри, скажу тiльки, що коло по уу
екватору точно дорiвнювало орбiтi Плутона. Зрозумiло, оце "маля" могло
накоути нам лиха не менше, нiж уу невидиме свiтило.
Ледве мiй штурман Азимут дiзнався про оцi космiчнi Сцiллу та Харiбду,
як негайно виявив iнiцiативу - не чекаючи команди каштана, сiв обчислювати
гак на об'узд.
Гак, нiвроку, виходив добрячий. Поки ми обминали б цi страховидла, iншi
мандрiвники спромоглися б злiтати аж у сузiр'я Скорпiона i повернутися
додому. Бiльше того - ще встигли б видрукувати грубезну книжку дорожнiх
нотаток. Ну, а я вже був не в тих лiтах, щоб задурно марнувати свiй
дорогоцiнний час. До того ж це була б не тiльки тривала, а й нудна
прогулянка, бо навколо гiгантiв на цiлi свiтловi роки не крутилося й
цеглини. Якщо поблизу вiд них колись i оберталися небеснi тiла, то вони
давно шубовснули у бездонне черево зiрки-невидимки або ж потрощилися на
гострих скелях циклопiчного сателiта. Словом, куди не кинь, а людинi iз
здоровим глуздом справжнього дослiдника нiчого було робити на спустошених
околицях цiсу понуроу системи.
А штурман старасться!
А штурман креслить!
Я зазирнув через його плече на обчислення i цiлком щиро похвалив за
зразкову роботу:
- Чудово, Азимуте! Чудово, мiй юний друже! Ти робиш неабиякi успiхи.
Молодця!
Вiд несподiванки i рiдкiсноу з мого боку похвали хлопець аж зашарiвся,
мов красна дiвиця.
Ну, поки вiн смакус присмнi для нього хвилини, я несхибно просуваюся
далi сдино можливим у данiй ситуацiу курсом:
- Атож! Коли ми повернемося з зiрок на матiнку-Землю, твоу обчислення
будуть правити за неперевершений шедевр штурманського мистецтва.
Азимут аж танув пiд ласкавими променями майбутньоу слави.
- От побачиш, твоя феноменальна праця прикрасить сторiнки усiх
пiдручникiв для космонавтiв, а дорогоцiнний оригiнал покладуть пiд
кришталевий ковпак у Музеу космiчних мандрiв. Та ще оздоблять
застереженням - "Руками не торкатися". Я сам подбаю про це!
- Дякую, капiтане, - нiтився вiд щастя мiй вiрний штурман.
Отут я й наполiг:
- Ось чому, друже, я тобi раджу i, бiльше того, наказую - негайно
заховати цей безцiнний скарб, щоб вiн (боронь нас вiд астероудiв!) раптом
не загубився у космiчнiй безоднi. I щоб ти не чiпав його аж до повернення
на Землю! Бо ж зникнення цього документа буде непоправною втратою для
всiсу Сонячноу системи.
Азимута мов громом ударило серед космiчноу тишi. Вiн застиг iз
роззявленим вiд подиву ротом.