"Юрiй Ячейкiн. Народження Адама" - читать интересную книгу автора

- Не думаю. Навпаки, я гадаю, що нам самим пощастить на власнi очi
побачити троглодитiв...
Тут я мало не захлинувся кавою. Але капiтан вчасно пiдскочив до мене i
так ляснув по спинi, що кава вилетiла з легенiв разом з повiтрям. Ого,
Небреха чудово розумiвся на народнiй медицинi. З таким не пропадеш!
- Ви вважасте, що людство здичавiс?! - прохрипiв я.
- Я бачу, - спокiйно зауважив Небреха, - на курсах вас не знайомили з
так званою оберненiстю часу. А це вельми повчальна дисциплiна, що не може
не зацiкавити науково мислячу iстоту. Щоправда, термiн цей дуже неточний.
Доцiльнiше цей парадокс було б охрестити "оберненiстю явищ" або
"оберненiстю ходу iсторичних процесiв". Та не буду розповiдати про це
детально, - капiтан Небреха по-хлоп'ячому пiдморгнув, - мiй юний штурман
матиме доволi часу, щоб самотужки опанувати цю гiпотетичну теорiю. А суть
уу, як на мiй погляд, така: подорож у часi цiлком можлива не тiльки
вперед, а й назад. Що ви скажете про рекордний стрибок через тисячолiття
назадгузь?
- Машина часу? - вражено запитав я.
- Якби я мав машину часу, - заперечив мiжзоряний вовк, - я б оце не
шукав супутника для навкологалактичного рейсу.
- Хай так, - промимрив я, не знаючи, що й подумати. - Але ця теорiя,
капiтане, далека вiд практики. Iнакше про неу писали б в усiх пiдручниках.
- Погано ти читав пiдручники, - гостро кинув Небреха, занурюючись у
димову завiсу вiд вусiв до протеза. - Ще до того, як теорiя виникла, уу
блискуче було пiдтверджено практичним досвiдом. I цей факт заресстровано
навiть у художнiй лiтературi. Згадай вiдомий роман Жюля Берна "80 днiв
навколо свiту". Його героу вирушили у кругосвiтню подорож на схiд Сонця. I
що ж сталося? Вони прибули у вчорашнiй день! А якi були б наслiдки, якби
невтомнi мандрiвники у такий свосрiдний спосiб подорожували не в обмежених
земних масштабах, а в космiчних? Чи не повернулися б вони на батькiвщину у
добу первiсного суспiльства, коли нашi волохатi пращури мешкали в печерах
без парового опалення i ще тiльки вчилися трощити черепи кам'яними
сокирами?
Це справдi божевiльне припущення капiтана змусило мене знову
насторожитися. Невже на його енциклопедичний мозок вплинула шкiдлива
космiчна радiацiя, i нинi його могутнiй iнтелект животiс у полонi
хворобливоу фантазiу?
- Вельмишановний капiтане, - про всяк випадок солодко заспiвав я, - ваш
намiр вiдкривас нову iсторичну епоху космiчних мандрiв. Якщо я правильно
вас зрозумiв, ви ладнастеся повторити прадавнiй експеримент у величних
масштабах Сонячноу системи?
Капiтан Небреха поблажливо озвався з тютюновоу хмари:
- О! Я бачу, вже бринить слабкий промiнь свiтла у темнiй царинi
неуцтва! Але вiдзначу, що пiсля повернення з таких куцих мандрiв ми
потрапили б хiба що на день мого народження. Воно, звичайно, цiкаво
побачити самого себе у пелюшках, та я змалку звик особистi iнтереси
пiдкоряти iнтересам суспiльним.
Безумовно, його не долiкували i випустили. А це ж не жарт - опинитися у
космосi сам на сам з недолiкованим манiяком.
А Небреха розвiяв руками хмару, щоб бачити мене:
- Останнс розумове зусилля, i ти, Азимуте, вийдеш на заздалегiдь