"Юрiй Ячейкiн. Народження Адама" - читать интересную книгу автора

Кругловидий конструктор висунувся з вертольота i радо привiтався:
- Доброго iсторичного ранку!
- Салют! - вiдгукнулися ми.
Тодi 4пi-ер-квадрат скинув мотузяну драбиняку i мовив:
- Прошу на борт, друзi моу. Час не ждеу У мене все готове для
експерименту.
Тут ми й вскочили у першу халепу.
Я видряпався на борт спритно, мов мавпа, а от капiтан залишився на
землi. Вiн безпорадно тупцював унизу i даремно рив протезом грунт. Та це
йому анiтрохи не допомагало.
Ось коли я зрозумiв, чому конструктор вирiшив сотворити АДАМа за моум
образом та подобою. Якби вiн злiпив автономну довгодiючу аналiтичну машину
за образом та подобою капiтана Небрехи, люди нiколи не каталися б на
велосипедах i не зводили б хмарочосiв. Адже одноногим особам сходи
протипоказанi, а лiфти, самi знасте, над усе полюбляють виходити з ладу.
Хвилини спливали за хвилинами, i конструктор почав не в жарт
панiкувати.
- Капiтане! - благав вiн. - Хутчiш, капiтанеу Ви, як досвiдчений
хiрург, рiжете мене без ножа! Нещасна еволюцiя! У мене ж прохолонуть
бiлки! Засохне мозкова плазма! Випарусться сумiш з бiлих i червоних
кульок, що мас живити портативний моторчик!
Вiн у вiдчау випнув кiлька кiнцiвок i заходився гамселити ними по
власному пiвнiчному полюсу, нiби жадав вибити з себе нове генiальне
конструктивне рiшення.
Та якби не капiтан Небреха, ми, можливо, й досi шукали б вихiд з цiсу
несподiваноу скрути.
- Гей, на вертольотi! - гримнув капiтан, задерши голову. - Ану,
попускайте запасний якiр! Майна!
4пi-ер-квадрат мало не знепритомнiв вiд такоу незрозумiлоу команди.
Самi подумайте, нам слiд якомога швидше знiматися з якоря, а капiтан
Небреха чомусь вимагас кинути ще другий якiр! На щастя, я вже звик
виконувати капiтановi накази без роздумiв.
Не вагаючись анi секунди, я скинув запасний магнiт. Це й урятувало
еволюцiю. Капiтан Небреха миттю впiймав його i прикипiв до рогалика усiм
тулубом, як муха до липучки. Добре, що вiн був у металевому скафандрi.
- Вiра! - гукнув мiжзоряний вовк.
А коли вiн опинився на борту, то, вiдсапуючись, проказав:
- Далебi! Якби я, конструкторе, вiддавав перевагу новомодним
синтетичним скафандрам, вашi бiлки, безумовно, прокисли б. Та, як бачите,
я переконаний прихильник старих залiзних традицiй.
- Ваша правда, - змушений був погодитися з очевидним фактом
4пi-ер-квадрат, - але ми, капiтане, однаково примудрилися згаяти надто
багато часу. Поки пiднiмемо якiр, поки вийдемо на орбiту... Ех!
I вiн розпачливо змахнув усiсю дюжиною кiнцiвок.
- У мене ж нема свiжого матерiалу! - застогнав необачливий конструктор.
- Я ж поклав у термокамеру все до крихти!
Та цiсу фатальноу митi космiчний бувалець знову показав усю свою
винахiдливiсть i рiшучiсть.
Поки 4пi-ер-квадрат з ретельнiстю закоренiлого вченого лiчив загубленi
хвилини, а я тримав перед ним похiдну рахiвницю, капiтан Небреха кинувся