"Адрiан Кащенко. Оповiдання про славне Biйсько Запорозьке Низове" - читать интересную книгу автора

Угору руки пiднiмали, кайданами забряжчали,
Господа милосердного прохали та благали:
"Подай нам, господи, з неба дрiбен дощик,
А знизу буйний вiтер!
Хоча й би чи не встала на Чорному морi бистра хвиля,
Хоча й би чи не повиривала якорiв з турецько┐ каторги!
Та вже ся нам турецька-бусурманська каторга надо┐ла;
Кайдани-залiзо ноги повривало,
Бiле тiло козацьке молодецьке коло жовто┐ костi пошмуляло!"
Баша турецький, бусурманський,
Недовiрок християнський,
По ринку вiн походжа║,
Вiн сам добре те║ зачува║,
На слуги сво┐, на туркiв-яничарiв, зозла гукав:
"Кажу я вам, турки-яничари, добре ви дбайте,
Iз ряду до ряду заходжайте,
По три пучки тернини i червоно┐ таволги набирайте,
Бiдного невольника потричi в однiм мiсцi затинайте!"
То тi слуги, турки-яничари, добре дбали,
Iз ряду до ряду заходжали,
По три пучки тернини i червоно┐ таволги у руки набирали,
Потричi в однiм мiсцi бiдного невольника затинали;
Тiло бiле козацьке молодецьке коло жовто┐ костi обривали,
Кров християнську невинно проливали.
Стали бiднi невольники на собi кров християнську забачати,
Стали землю турецьку, вiру бусурманську клясти-проклинати:
"Ти, земле турецька, вiро бусурманська,
Ти, розлуко християнська!
Не одного ти розлучила з отцем, з матiр'ю,
Або брата з сестрою,
Або мужа з вiрною жоною!
Визволь, господи, всiх бiдних невольникiв
З тяжко┐ неволi турецько┐,
З каторги бусурмансько┐
На тихi води,
На яснi зорi,
У край веселий,
У мир хрещений,
В городи християнськi!"
Поклоня║ться бiдний невольник
Iз землi турецько┐, iз вiри бусурмансько┐
У городи християнськi┐ - до отця, до матусi,
Що не може вiн ┐м поклонитися -
Тiльки поклоня║ться голубонькам сивеньким:
"Ой ти, голубонько сивенький!
Ти далеко лiта║ш, ти далеко бува║ш;
Полети ти в городи християнськi┐,
До отця мойого, до матусi.
Сядь-пади
На подвiр'┐ отцiвськiм,