"Адрiан Кащенко. Оповiдання про славне Biйсько Запорозьке Низове" - читать интересную книгу автора

Жалiбненько загуди,
Об мо║┐ пригодi козацько┐ припом'яни:
Нехай отець i матуся
Мою пригоду козацькую знають,
Статки, ма║тки збувають,
Великi скарби збирають, -
Головоньку козацькую iз тяжко┐ неволi визволяють!
Бо як стане Чорне море вигравати,
То не знатиме отець, либонь матiр,
У которо┐ каторзi шукати:
Чи у пристанi Козловсько┐,
Чи у городi Царградi на базарi.
Будуть ушкалi, турки-яничари набiгати,
За Чорне║ море у Арабську землю продавати,
Будуть за них срiбло-злото, не лiчачи,
Сукна дорогi поставами, не мiрячи,
За них брати.
Тодi далася бiдному невольнику
Тяжкая неволя добре знати:
Кайдани руки-ноги поз'┐дали,
Сирая сириця до жовто┐ костi
Тiло козацьке║ про┐дала".
То бiднi невольники на кров, на тiло поглядали,
Об вiрi християнськiй гадали,
Землю турецьку, вiру бусурманську проклинали:
"Ти, земле турецькая, вiро бусурманськая,
Ти ║си наповнена срiблом-злотом
I дорогими напитками,
Тiльки ж бiдному невольнику на свiтi невiльно,
Що бiдний невольник у тебе пробував,
Празника Рожества, будь лi Воскресения не зна║,
Всi у неволi проклято┐, на каторзi турецько┐
На Чорнiм морi пробувають,
Землю турецькую, вiру бусурманськую проклинають:
"Ти, земле турецька, бусурманськая,
Ти, розлуко християнська!
Уже бо ти розлучила не ║диного за сiм лiт вiйною;
Мужа з жоною, брата з сестрою,
Дiток маленьких з отцем i маткою.
Визволь, боже, бiдного невольника
На Свято-руський берег,
На край веселий, мiж народ хрещений!.."

Не легша доля була й укра┐нського жiноцтва, захопленого в неволю. Не
маючи сили, щоб оборонятися вiд напасникiв, молодицi й дiвчата тiльки
сльозами й благанням сподiвалися вмилосердити степових хижакiв.

У долинi огонь горить,
Коло нього турок сидить,
Турок сидить - коня держить,