"Адрiан Кащенко. Оповiдання про славне Biйсько Запорозьке Низове" - читать интересную книгу автора

Обiлл║ться гiркими сльозами:
"Прошу я тебе, братику мiй рiдненький,
Як голубонько, сивенький!
Добре ти учини:
Хоч iз рiчки Самарки
Або з криницi Салтанки
Холодно┐ води знайди,
Рани мо┐, пострiлянi та порубанi,
окропи, охолоди!"
То середульший брат те║ зачува║,
До його словами промовля║:
"Братику мiй рiдненький,
Як голубонько, сивенький!
Чи ти менi, брате, вiри не доймеш,
Чи ти мене на смiх пiдiйма║ш!
Чи не одна нас шабля порубала?
Чи не одна нас куля пострiляла?
Що маю я на собi дев'ять ран -
рубаних, широких,
А чотири - стрiляних, глибоких!
Так ми добре, брате, учинiмо,
Свого найменшого брата попросiмо:
Нехай найменший брат добре дба║,
Хоч навколюшки встава║,
Вiйськову суремку в головах достава║,
У вiйськову суремку добре гра║-приграва║;
Нехай би нас стали страннi козаки зачувати,
До нас доходжати, Смертi нашо┐ доглядати,
Тiло наше козацьке, молодецьке
в чистiм полi поховати!"


НЕВОЛЯ БУСУРМАНСЬКА

З татар, що наскакували на Укра┐ну, нiхто не хотiв вертатися додому з
порожнiми руками. Пограбувавши в мiстах i селах усе, що було коштовного, i
повбивавши тих, хто змагався й обороняв сво║ добро, нападники пiдпалювали
оселi й зганяли людей з усiх околиць до одного мiсця. Там вони вирiзували
старих i не придатних уже до невольницько┐ роботи, вбивали або розганяли
геть недолiткiв, витоптували кiньми тих дiтей, якi не мали ще сили втекти;
iнших же бранцiв: молодиць, дiвчат, чоловiкiв i парубкiв, розлучаючи
батька з дочкою i дружину з чоловiком, - роздiляли мiж собою. Ось уривок
iз народно┐ пiснi про татарську ру┐ну:

За рiчкою вогнi горять,
Там татари полон дiлять.
Село наше запалили
I багацтво заграбили,
Стару неньку зарубали,
А миленьку в полон взяли.