"Адрiан Кащенко. Зруйноване гнiздо (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Адрiан Кащенко.

Зруйноване гнiздо


------------------------------------------------------------------------
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
к, ║ - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
п, ┐ - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------

Оповiдання з минулого



I

На горбочку бiля Базавлука, там, де рiчка, падаючи в Днiпро, розлилася
просторим, як море, лиманом Великi Води, за часiв Запорозько┐ Сiчi стояли
три хати, а навколо хат, поприсiдавши до землi, мов паляницi на черенi,
жовтiли солом'яними стрiхами комори, повiтки, сажi й iншi будiвлi
хлiборобсько-скотарського господарства. За межами тих будiвель, далеко на
гору, розстилався степ, а вiд хат збiгали униз до лиману кучерявi садки та
зеленi, обсадженi тополями й вербами, левади.
То були зимiвники трьох товаришiв, старих запорожцiв: Балана, Лантуха
та Луб'яного. Багато вже рокiв жили вони тут пiд захистом недалеко┐
Запорозько┐ Сiчi, тихо та спокiйно випасуючи понад лиманом на вiльному
степу великi косяки коней i гурти товару та засiваючи невеликi лани всякою
пашницею.
Того вечора, що з нього почина║ться мо║ оповiдання, коли золоте сонце,
схилившись уже до обрiю, вигравало на блакитному, блискучому просторi
лиману сво┐м жовтогарячим промiнням, на призьбi найближчо┐ до лиману хати
сидiв з люлькою в зубах власник одного з зимiвникiв сивовусий дiд,
запорожець Дмитро Балан. Глибокi. зморшки, що вже давно склалися на чолi
старого козака, за останнi тижнi вдвiчi поглибшали, а в довгих його вусах
посивiли останнi волосини i вже не нагадували про те, що цей сивовусий дiд
був колись чорнявим, бравим сiчовиком. Люлька запорожця на велику йому
докуку сьогоднi чомусь не курилася, розпалювати ж ┐┐ та колупати протичкою
козаку було дуже незручно; бо в нього була тiльки одна - права рука;
замiсть лiво┐ ж у рукавi сорочки телiпався тiльки невеликий цурпалок
Коли старий козак позбувся сво║┐ руки, у Запорозькiй Сiчi нiхто не
пам'ятав, бо тому вже минуло бiльш нiж п'ять десяткiв рокiв. Сталося те ще
тодi, коли Балан був зовсiм молодий - за часiв кошового Гордi║нка.
- Було се тодi,- одповiдав сам Балан тим цiкавим, хто його розпитував,-
коли запорожцi з наказним кошовим Якимом Богушем обороняли од ворогiв
Стару Сiч на Чортомлику... Та так обороняли, що всi сiчовi окопи сво┐м
трупом завалили... Хто ж не полiг на смерть, як сам Богуш, тi лишилися на