"Iван Кочерга. Майстри часу (Укр.)" - читать интересную книгу автора

той... не сьогоднi, а днiв через чотири?
Л у н д и ш е в (ставить пляшку i схоплю║ться). Та що ви, глузу║те,
батеньку? Та ви з глузду з'┐хали! Фу! Та я боюсь, що й тепер уже спiзнився
- може, ┐┐ вже й купили. Лорд Дурлей, принц Уельський... Тут кожна хвилина
дорога, а вiн... То тодi скажiть прямо, я свого гувернера пошлю. Фу,
навiть у пiт кинуло! (Сiда║).
Ю р к е в и ч (злякано). Нi, нi, нiчого, нiчого - я можу й сьогоднi. Я
можу. Це я так. (Ну, тодi пий, негiднику, виряджайся до диявола!)
Л у н д и ш е в. Ну, а коли можете, то нiчого й морочить... Фу, як пити
хочеться! (Нахиля║ пляшку).
Ю р к е в и ч. Стривайте, не пийте! Зда║ться, муха в пляшцi!
Л у н д и ш е в (ставить пляшку). Муха? Де? Так ось якраз до речi:
давайте ┐й, голубе, часом трохи комах- ну, там мушку пiймайте, кузьку
яку-небудь - вона це любить.
Ю р к е в и ч (зводить стиснутий кулак i робить крок до стола).
Л у н д и ш е в. Ну, зда║ться, все. Бажаю й вам пiдхопити собi в Парижi
гарненьку курочку. (Налива║ воду i пiдносить склянку до рота). За вашу i
мою курочку!

VIII

Входить Лiда.

Ю р к е в и ч (не помiчаючи Лiди, що зупинилася бiля порога). К чорту!
К чорту вас i вашу курочку, к чорту вашу принцесу Буль-Буль! К чорту вашi
грошi! (Шпурляе в Лундишева важким пакетом i, перекинувши пляшку, вибива║
в нього з рук склянку. Зляканий граф схоплю║ться). Подавiться вашими
тисячами, через них я трохи не вбив вас, проклята мавпо! Пiд три чорти ваш
Париж, якого менi не доведеться побачити! А!
Л у н д и ш е в (витираючись i тремтячи). Ви... ви божевiльний! Ви
здурiли! Я завтра скажу Андрi║вi Iвановичу, щоб вас прогнали з служби...
Я... я попечителевi напишу.

Юркевич кида║ться на нього з кулаками. Лундишев тiка║.

Ю р к е в и ч (дико озира║ться i бачить Лiду, що застигла здивована i
злякана). Лiдо! Лiдо! (Пiдбiга║ до не┐ i хапа║ ┐┐ руку). Лiдо, менi
страшно! Врятуй мене, моя дiвчинко! Лiдо, якби ти знала, на що я зараз
зважився! (Тулиться до не┐, весь тремтячи i схлипуючи). А! Я знаю... Це
вiн... це той механiк з зубним болем!
Л i д а. Олексiю Семеновичу, любий, заспокойтеся. Я знаю, чого ви
хвилю║тесь. Забудьте, про що ми говорили. Я чула, як ви сердилися, що ви
не по┐дете в Париж. Це була хвилина... хвилина захоплення. Я не буду
сердитися на вас. Прощайте! Я буду вашим другом, як i ранiш.

З гуркотом, - цього разу з правого боку, - влiта║ по┐зд i проходить
повз вiкна. Дзвiнки i метушня.

Л i д а. Дивiться! Це ваш по┐зд! Iдiть мерщiй! Iдiть!
Ю р к е в и ч (з криком). Лiдо! Лiдо! I ти, i ти мене женеш вiд себе?