"Iван Кочерга. Майстри часу (Укр.)" - читать интересную книгу авторатой... не сьогоднi, а днiв через чотири?
Л у н д и ш е в (ставить пляшку i схоплю║ться). Та що ви, глузу║те, батеньку? Та ви з глузду з'┐хали! Фу! Та я боюсь, що й тепер уже спiзнився - може, ┐┐ вже й купили. Лорд Дурлей, принц Уельський... Тут кожна хвилина дорога, а вiн... То тодi скажiть прямо, я свого гувернера пошлю. Фу, навiть у пiт кинуло! (Сiда║). Ю р к е в и ч (злякано). Нi, нi, нiчого, нiчого - я можу й сьогоднi. Я можу. Це я так. (Ну, тодi пий, негiднику, виряджайся до диявола!) Л у н д и ш е в. Ну, а коли можете, то нiчого й морочить... Фу, як пити хочеться! (Нахиля║ пляшку). Ю р к е в и ч. Стривайте, не пийте! Зда║ться, муха в пляшцi! Л у н д и ш е в (ставить пляшку). Муха? Де? Так ось якраз до речi: давайте ┐й, голубе, часом трохи комах- ну, там мушку пiймайте, кузьку яку-небудь - вона це любить. Ю р к е в и ч (зводить стиснутий кулак i робить крок до стола). Л у н д и ш е в. Ну, зда║ться, все. Бажаю й вам пiдхопити собi в Парижi гарненьку курочку. (Налива║ воду i пiдносить склянку до рота). За вашу i мою курочку! VIII Входить Лiда. Ю р к е в и ч (не помiчаючи Лiди, що зупинилася бiля порога). К чорту! К чорту вас i вашу курочку, к чорту вашу принцесу Буль-Буль! К чорту вашi в нього з рук склянку. Зляканий граф схоплю║ться). Подавiться вашими тисячами, через них я трохи не вбив вас, проклята мавпо! Пiд три чорти ваш Париж, якого менi не доведеться побачити! А! Л у н д и ш е в (витираючись i тремтячи). Ви... ви божевiльний! Ви здурiли! Я завтра скажу Андрi║вi Iвановичу, щоб вас прогнали з служби... Я... я попечителевi напишу. Юркевич кида║ться на нього з кулаками. Лундишев тiка║. Ю р к е в и ч (дико озира║ться i бачить Лiду, що застигла здивована i злякана). Лiдо! Лiдо! (Пiдбiга║ до не┐ i хапа║ ┐┐ руку). Лiдо, менi страшно! Врятуй мене, моя дiвчинко! Лiдо, якби ти знала, на що я зараз зважився! (Тулиться до не┐, весь тремтячи i схлипуючи). А! Я знаю... Це вiн... це той механiк з зубним болем! Л i д а. Олексiю Семеновичу, любий, заспокойтеся. Я знаю, чого ви хвилю║тесь. Забудьте, про що ми говорили. Я чула, як ви сердилися, що ви не по┐дете в Париж. Це була хвилина... хвилина захоплення. Я не буду сердитися на вас. Прощайте! Я буду вашим другом, як i ранiш. З гуркотом, - цього разу з правого боку, - влiта║ по┐зд i проходить повз вiкна. Дзвiнки i метушня. Л i д а. Дивiться! Це ваш по┐зд! Iдiть мерщiй! Iдiть! Ю р к е в и ч (з криком). Лiдо! Лiдо! I ти, i ти мене женеш вiд себе? |
|
|