"Iван Кочерга. Майстри часу (Укр.)" - читать интересную книгу автора К а р ф у н к е л ь. Та при чому ж тут я? Я тiльки скромний учений i
механiк - дзигармайстер. Я ж казав вам тодi, що дещо розумiю в життi, в часi i в його законах. Ну, то нема нiчого дивного, що я вмiю приманiль собака з-за грубки - ден гунд аус дем офен льокен. Ю р к е в и ч. Так, але звiдки ви знали, звiдки ви це все знали? К а р ф у н к е л ь. Знали? Що я зналь? Ю р к е в и ч. Звiдки ви знали, що зо мною трапиться стiльки пригод, таких незвичайних i трагiчних? К а р ф у н к е л ь. Ну, то це ж простий математика, звичайний розрахунок, закон. Подi┐ або трапляються дуже рiдко, або сунуть цiлий юрба. Життя, як колода карт - козирi або йдуть один за один, або ┐х зовсiм нема║. Час бува║ або пустий - цiлий рiк без подiй, - або тiсний вiд рiзних пригод, що налазiль один на один i валiлься, як снiг на голова. Ю р к е в и ч (задумливо). Справдi, це так i, мабуть, дуже просто. Але звiдки ж ви знали, що саме тодi, що саме того вечора звалиться на мене стiльки пригод? К а р ф у н к е л ь. Ну, то це вже зовсiм не трудно. Адже ж вi самi казаль, що багато рокiв проживаль дуже нудно. I раптом по┐халь за кордон. Ну, для уважний око це вже багато значить. Я зрозумiль, що для вас починалься смуга тiсних часiв - коли подi┐ доганяють один одна i йдуть як зграя риб, що збиралься викидать iкру. Ю р к е в и ч. I знову нiбито правда... Але тодi це виходило так, неначе ви самi наслали на мене цi пригоди, щоб вiдплатити за мою байдужiсть, коли у вас болiли зуби. До речi, як вашi зуби тепер? Зараз у мене ║ цi краплi - хочете? собi на язик. Менi тепер потрiбний по┐зд, а не краплi. Ю р к е в и ч (смi║ться). Точнiсiнько, як менi тодi. Нашi ролi перемiнилися, майн гер. Тепер я можу вам порадити не поспiшати i не дуже покладатися на час. У нас вiн тепер надто тiсний - революцiя, вiйна... К а р ф у н к е л ь (розсердившись), Зальбадерей! Хiба можна рiвняль? пх бiн дер майстер дер цайт! Я сам ║сть майстер мого часу. Я його трималь у мiй рука i рушиль мо┐ години, як бажаль. Ю р к е в и ч. Стережiться, майн гер. У нас ║ майстер дужчий за вас. К а р ф у н к е л ь. Зальбадерей! Пустий балакня. Нема║ майстер дужчий, нiж я. Ю р к е в и ч. ксть, майн гер, - це наша революцiя. Вона зупинила всi дзигарi, всi годинники окремих людей i змусила ┐х жити i вмирати по ┐┐ великих дзигарях, не питаючи, чи до вподоби це ┐м, чи нi. Вона припинила назавжди спокiйне, лiниве життя, яким ми досi нудилися. О, нам уже не нудно - стiльки подiй i пригод наслала вона на нас, перед якими i ваш зубний бiль i мо┐ пригоди в той вечiр тiльки дитяча гра... Тепер ми зна║мо i без вас, що таке насправдi тiснi часи! К а р ф у н к е л ь. Зальбадерей! Революцiя потрiбний для вас, для гнилий руський iнтелiгент, щоб виганяль iз вас байдужiсть i бездiлля. Вона ще мало вас бiль, - менi вона не страшний i не потрiбний. Сердито виходить. Ю р к е в и ч. Не до вподоби. Стривай, лiбер гер, ти менi насипав тодi |
|
|