"Iван Кочерга. Майстри часу (Укр.)" - читать интересную книгу автораперцю в печiнки, не довелося б i тобi...
III Входить граф Лундишев у супроводi носильника, що тягне за ним цiлу гору чемоданiв. Граф змiнився порiвняно мало. Л у н д и ш е в. Раз, два, три, чотири - зда║ться, всi. Цi два тягни в багаж. Та мерщiй повертайся! На бiлети - живо! Н о с и л ь н и к. Не звольте турбуватися. Встигнемо. (Виходить). Л у н д и ш е в. Тобi, звичайно, нема чого турбуватися. Сам, мабуть, бiльшовикiв ждеш не дiждешся. Фу! (Бачить Юркевича). Кого я бачу! Це ви, мсь║ Юркевич? Яка зустрiч! Ю р к е в и ч (сухо). Пробачте, але менi зда║ться, що пiсля всього, що тодi... що тодi було... Л у н д и ш е в. Ну, що там згадувати... З того часу ми стiльки пережили, що таке маленьке непорозумiння... Ю р к е в и ч. Справдi, що так... Навiть не вiриться, що стiльки подiй пронеслося над нашим життям... Л у н д и ш е в. Так, вiйна, революцiя. (Зiтха║). Я вас i не бачив вiдтодi. Мабуть, були на фронтi? Ю р к е в и ч. Ну, зрозумiло... А ви кудись ви┐жджа║те? Л у н д и ш е в. Так, зовсiм. У Париж, до брата Iвана. Ю р к е в и ч. Як! А ваш ма║ток? А ваш знаменитий курник? Невже ви це все покинете? мiстечко зруйнували. Цiлий тиждень усе село варило й смажило мо┐х курей, безцiнних бентамiв i китайських курей, племiнних пiвнiв по п'ятсот карбованцiв штука! Нi, з мене досить. Продав усе, забираю все цiнне - i в Париж! Ю р к е в и ч. Заведете знову свiй курник? Л у н д и ш е в. Ну, зрозумiло! А ви зна║те, в Парижi знову з'явилась ця курочка - принцеса Буль-Буль. Аякже! Сам читав. Ну, тепер я ┐┐, напевно, здобуду! Ю р к е в и ч. Бажаю вам успiху! Л у н д и ш е в. Спасибi. А скажiть, до речi, де тепер ця принадна дiвчина з золотими кучерями - ваша Буль-Буль, на яку ви промiняли тодi мою курочку? Зда║ться, ви так само ┐┐ загубили, як i я свою. Невже ви ┐┐ потiм не зустрiчали? Ю р к е в и ч (схвильовано). Нi. Сiм рокiв я марно шукав ┐┐ по цiлiй Росi┐. Кажуть, що вона була на вiйнi, потiм, уже пiсля революцi┐, хтось бачив ┐┐ в Москвi. Нiбито навiть комунiсткою. Л у н д и ш е в. Та що ви! А така на вигляд скромна дiвчина... Ю р к е в и ч. I уявiть собi, який випадок: сьогоднi, цiлком несподiвано, одержую вiд не┐ листа з Харкова. Л у н д и ш е в. Та що ви! IV Раптом виникають якiсь наростаючi звуки. Чути тривожнi дзвiнки. Десь |
|
|