"Iван Кочерга. Майстри часу (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Ю р к е в и ч (сто┐ть сам, важко дихаючи, розпатланий, пом'ятий). Що це
за день! Лiда, жандарми, Таратута, задавленi кури, коти... I коли дорога
кожна хвилина, коли треба мчати щодуху, щоб урятувати мою Лiду, - знову
чорт кида║ курей пiд мо┐ колеса! Знову курка на мо┐й дорозi!

VIII

Верта║ться поручик з другим офiцером - полковником, за ними Лундишев i
Карфункель. Полковник пiдозрiливе огляда║ться.

Л у н д и ш е в. Нарештi ми про все дiзна║мось. Мiй полковнику,
з'ясуйте ж нам кiнець кiнцем, в чому рiч? Що значить ця тривога? Чи буде
сьогоднi по┐зд на Шепетiвку?
Ю р к е в и ч (дивиться на годинник). Ще п'ять хвилин. I де вiн пропав,
каналiя?..
К а р ф у н к е л ь. Я, я - нах Шепетофка. Я не можу чекаль! (Вийма║ з
кишенi ще одного годинника i накручу║). Зальбадерей!
П о л к о в н и к. Пробачте, граф, я не маю змоги! Зараз не такий час.
(Вiдводить поручика на авансцену). Кепськi новини. Пiд Дмитрiвськом наших
розбито. Пiд Бiлгородкою - прорив. Але не в цьому справа. (Озира║ться на
Юркевича). Зараз при┐де ця бiльшовичка, шпигунка. Треба й негайно
лiквiдувати.
П о р у ч и к. Слухаю, пане полковнику!
П о л к о в н и к. У не┐ важливi вiдомостi про наше розташування, про
плани бiльшовикiв.
Ю р к е в и ч (нервово ходить по кiмнатi, дивиться на годинник). I де
вiн пропав? Пройшло вже сiм хвилин. Що робити? Пiти туди - розминешся.
Зараз буде по┐зд.
К а р ф у н к е л ь (дивиться на годинник). Пройшло тiльки сiм хвилин.
Коли ж буде по┐зд? Що робити? Зальбадерей!
Ю р к е в и ч (пiдходить до Карфункеля i хапа║ його за руку). Ви ж
майстер часу - ви зна║те його закони. Зробiть, щоб вiн зупинився хоч на
двадцять, хоч на десять хвилин. Щоб не прийшов цей по┐зд, який везе менi
муку i смерть.
К а р ф у н к е л ь. Зальбадерей! Що таке час? Для вас вiн iде занадто
швидко, для мене, навпаки, дуже поволi. Такий час - тiльки наше почуття.
Його взагалi нема║.
Ю р к е в и ч. То хiба ║ iнший час?
К а р ф у н к е л ь. Так, ║ - i я його знаю. Справжнiй час, якого люди
не помiчають, бо не знають, як його рахуваль. Знаю тiльки я, Тобiас
Карфункель, i я зроблю свiй годинник, що покаже не той час, який нам
зда║ться, а той, що ║ насправдi. Ха! Дi ур дер варгафтiгер цайт.
Ю р к е в и ч. Ви божевiльний! Можна з'┐хати з глузду, слухаючи вашi
химери.
К а р ф у н к е л ь. З'┐хати з глузду? Зальбадерей! Для майстер не
потрiбний ваш глузд - вiн слуха║ свiй генiй.
П о р у ч и к. Але як ┐┐ пiзнати, пане полковнику?
П о л к о в н и к. В тiм-то й штука. Бачите цього цивiльного в сiрому
капелюсi? Його прiзвище Юркевич. У мене ║ вiдомостi, що вона йому писала.
Треба його обшукати i примусити... Ви розумi║те?