"Iван Кочерга. Свiччине весiлля (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Ш а в у л а
А може й ви, панове?

Ч i п
Годi вже
Про осетрiв базiкати та чарки,
А про людей i клопоту нема┐
Який ти вiйт!
Ш а в у л а
Та що ти, з глузду з'┐хав

Чи з ланцюга зiрвався?
Ч i п
Розiрву
Всi ланцюги. Де нашi привiле┐в
Де грамоти князiвськi?
П е р е д е р i й
Так, кажи!
Де грамоти всi нашi?
Ш а в у л а
(спантеличений).
Звiсно де - У во║води в замку.
С в i ч к а
Добре дiло!
Чи не для того ж обрано тебе,
Щоб шанував, держав закони нашi,
Щоб захищав сирiт i все поспiльство,
Щоб вiльностi всi нашi боронив.
А де ж вони? То як же ти дозволив,
Щоб во║вода грамоти забрав?
Ч i п
Еге, кажи! Який же пiсля цього
Ти в бiса вiйт?
Ш а в у л а
Не подурiли ви!
Та я ж при чому тут?
П е р е д е р i й
Адже ж сво┐ млини
Та осетри, бортi1, бобровi гони
Ти боронити вмi║ш. То чому ж
Не боронив ти нашi привiле┐
Та вiльностi?

1 Борть - вулик у деревi.

Ш а в у л а
Казати легко вам.
Не боронив! А що ж було робити?
Щоб во║вода взяв та й посадив
Мене в хурдигу?! Ач, якi розумнi!