"Iван Кочерга. Свiччине весiлля (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Козека виходить.

Цей Свiчка зух - та небезпечно зараз
Це кожум'яцьке кодло ворушить.

IV

Входять Шавула i Козелiус. Тим часом Кезгайло, усiвшись на дзиглику й
витягнувши довгi сво┐ ноги, почина║ з видимим обуренням розглядати сво┐
подарунки, нюха║, чха║, плю║.

К е з г а й л о
I хто той перець вигадав! Апчхи!
Напевно, чорт, щоб дратувать людей...
Ш а в у л а
Чолом тобi, великий во║водо,
Од всiх мiщан, i цехiв, i поспiльства
До тебе в справах наших...
В о ║ в о д а
Що таке?
Ш а в у л а
Дозволь тобi повiдать по порядку...
В о ║ в о д а
Коротше тiльки - вже часу нема.
Ш а в у л а
(почила урочисто).
Як вiдомо тобi, громада наша
З давнiх-давен звича┐ стародавнi
I вiльностi мiськi┐ береже.
Ще Вiтовт, князь великий i преславний,
Нам грамоту уставну дарував.
Князь Олександр...
В о ║ в о д а
(перебива║).
Кажи до справи ближче,

Облиш князiв - ┐х добре знаю сам.
Ш а в у л а
То я ж кажу - князь Олександр...
В о е в о д а
(нетерпляче).
Ти знов!
Доволi вже князiв тут поминати,
Неначе в церквi. Дiло говори.
По що прийшов?
Ш а в у л а
(витира║ хусткою лоб).
Та я ж хотiв казати,