"Iван Кочерга. Свiччине весiлля (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Навколо них - напевно, будуть скарги.
Ти ж напиши, що зараз скасувать
Цю заборону аж нiяк не можна,
Бо навiть вiйт, i той за всiх киян
Вiдмовився од пiльг тих небезпечних.
К о з е л i у с
Все розумiю. Зараз напишу.

Гiльда вигляда║ з-за дверей.

В о ║ в о д а
Яка ганьба! Дружина во║води
Привселюдно за хлопiв обста║.
п┐ провчити треба - тiльки як?
К о з е л i у с
До кляштора замкнути хоч на рiк -
Наукою це доброю ┐й буде.
В о ║ в о д а
Порада добра - так я i зроблю.
Г i л ь д а
(про себе).
Тобi я цю пораду пригадаю...
В о ║ в о д а
Ну, то пиши. Та не засни дивись,
Бо сила тут мишей i пацюкiв,
Пергаменти якраз тобi поточать.
В мене торiк двi грамоти втягли,
Що залишились на нiч на столi.
К о з е л i у с
Зроблю я все як слiд, вельможний пане.

Уклоня║ться. Во║вода виходить. Гiльда хова║ться.

К о з е л i у с
На цiлу нiч роботи, мабуть, стане,
Та й рiч складна - не знати, як почать.
Не вадило б хоч випити спочатку,
Щоб розум прояснився для листа.

Знаходить i тягне на стiл чималий жбан з вином та якусь страву. Налива║
i п'║.

Тепер, зда║ться, краще... значить, так...
(Пише).
"Господаре i пане наш преславний,
Великий княже руський i литовський,
Тобi чолом б'║ во║вода твiй
Про ки┐вськi пригоди та дiла".
(П'║ й мовчки пише).
Тепер робота йде далеко краще...