"Iван Кочерга. Свiччине весiлля (Укр.)" - читать интересную книгу автора

В с i
Тобi на славу! Слава, слава Свiчцi!

Передерiй пiдходить до молодих.

П е р е д е р i й
Хвала тобi, одважний майстре наш!
Щасливий будь з дружиною сво║ю.
А ти, Меласю, од мене прийми
Цю рiзьблену оздобу на намисто -
Найкращий твiр, що я колись скував,
Коли ще очi бачили мо┐.
(Да║ ┐й золоту оздобу).
М е л а н к а
(зворушено).
Спасибi щире, дядечку мiй любий,
О, як би я жадала, щоб вони
Прозрiли знов, тво┐ прекраснi очi.
(Цiлу║ його).
П е р е д е р i й
Меласю! Рiдна! Свiчечко ясна!
Мене сама мов свiтлом ти осяла.
В с i
Нехай живе наш Свiчка! Хай живе
На довгi роки славний майстер наш!

Музика

Пiд звуки музики й гучних привiтань Капуста i Тетяна обводять молодих
навколо всi║┐ палати, пiсля того садовлять ┐х на покутi.

Х о р
Суньтеся, суньтеся, кравчики,
Суньтеся, суньтеся, шевчики,
Iз покуття в запiчок, бондарi,
Уступайте мiстечко для зорi.
Для зорi, для зiроньки, що зiйшла
Коло ясна мiсяця край стола.
Д р у г и й х о р
Бiжи, бiжи, братику, доганяй,
Свою любу сестроньку одбирай,
Ой бiг любий браточок - не догнав,
За боярами рiдненьку не пiзнав,
За музиками гучними не почув,
Почув тiльки голосочок, як ┐┐
Вже приймали кравчики цеховi.
"Добрий вечiр, кравчики, я до вас,
Приймiть мене, молоденьку, в добрий час.
Бо ж мене нiченька зайняла,
Iне║м суконька припала,