"Иван Котляревский. Енеда (Укр.)" - читать интересную книгу автора

"Панове, зна║те, трояне
I всi хрещенi┐ миряне,
Що мiй отець бував Анхиз,
Його сивуха запалила
I живота укоротила,
I вiн, як муха в зиму, зслиз.

"Зробити поминки я хочу,
Поставити обiд старцям -
I завтра ж - далi не одстрочу.
Скажiте: як зда║ться вам?"
Сього троянцi i бажали,
I всi уголос закричали:
"Енею, боже поможи;
Коли же хочеш, пане, знати,
I сами будем помагати,
Бо ми тобi не вороги".

12 I зараз миттю всi пустились
Горiлку, м'ясо куповать,
Хлiб, бублики, книшi вродились,
Пiйшли посуди добувать;
I коливо з кутi зробили,
Сити iз меду наситили,
Договорили i попа;
Хазя┐нiв сво┐х ззивали,
Старцiв по улицям шукали,
Пiшла на дзвiн дякам копа.

13 На другий день раненько встали,
Огонь надворi розвели
I м'яса в казани наклали,
Варили страву i пекли.
П'ять казанiв стояло юшки,
А в чотирьох були галушки,
Борщу трохи було не з шiсть;
Баранiв тьма була варених,
Курей, гусей, качок печених,
Досита щоб було всiм ┐сть.

14 Цебри сивушки там стояли
I браги повнi┐ дiжки;
Всю страву в вагани вливали
I роздавали всiм ложки.
Як проспiвали "со святими",
Еней обливсь слiзьми гiркими,
I принялися всi трепать;
На┐лися i нахлистались,
Що деякi аж повалялись...
Тогдi i годi поминать.