"Иван Котляревский. Москаль-чарiвник (Укр.)" - читать интересную книгу автора

що ви вчора дали, та вам же далеко i додому йти.
Ф_интик_. Рано еще. Менi очень-весьма не хочется з тобою розставатись.
Тетяна_. Е, не хочеться! До мене швидко поприходять дiвчата на
вечорницi прясти, то нехороше буде, як вас тут застануть.
Ф_интик_ Я не усматриваю тут нiчого нехорошого. Позволь, безподобная
Тетяно, i менi остатись на вечорницях!
Тетяна_. О, цього-то не можна! На мене богзна-чого наговорять. Ви й так
щось дуже пiдсипа║тесь. Коли б i це даром минулось! Ви зна║те, що я
замужня жiнка.
Финтик_. Так що ж! Хiба-развi замужней не можна любити?
Тетяна_. Запевне, що не можна. То-то ви, ученi та письменнi, якi ви
лукавi! Буцiм i не розберете, що грiх i що сором! Нехай уже ми, простi
люди, коли i простудимось iнодi, то нам i бог вибачить: а вам усе вiдомо,
- за те вам буде сто погибелен! Та ви ж iще вмiсто того, щобдругих
поправляти, сами замишля║те лукавства i нi одно┐ години не пропустите, щоб
пiдвести кого на проступок.
Финтик_. Быть не может!.. Мы кого любим, того i поважа║м.
Тетяна_. Неправда ваша! Ви сами, Каленик Кононович, кажете, що мене
любите; а для чого мене любите? Знаю всi вашi замисли i який у вас нежить.
Тiльки то вам горе, що не на плоху наскочили. Я боюся бога i люблю свого
чоловiка, як саму себе. Я шаную вашу паньматку, - або, як ви кажете,
матушку, - то i вам через те спускаю, що ви в'яжетесь до мене. Коли у вас
║сть що мерзенне на думцi, то викиньте з голови, бо пiсля буде сором. Я
дивуюсь вам, що ви при┐хали додому для матерi, а нiколи дома не сидите.
Финтик_. Мне скучно сидеть дома и заниматься с матушкою. Она такая
простая, такая неловкая, во всем по-старосвiтськи поступает; рано обедает,
рано спать ложится, рано просыпается, а что всего для меня несноснее, что
в нынешнее просвещенное время одевается по-старинному и носит очiпок,
намiтку, плахту и прочие мужичие наряды.
Тетяна_. I ви бога не бо┐тесь так говорити о сво┐й рiднiй? Хiба
родителiв почитати треба за ┐х одежу! Хiба не треба ┐┐ уважати уже за те,
що вона стара i старосвiтських держиться обрядiв?.. От якi тепер синки на
свiтi!
Финтик_. Да для чого ж ей упрямиться?.. По крайней мере, хоть бы
оделась по-городскому ради сына такого, як я. Ты видишь, как я одет. Можно
ли мне смотреть без стыда и не закрасневшись назвать матушкою просто
одетую старуху? Ежели бы мои товарищи и друзья повидеди меня с нею вместе,
я сгорел бы со стыда по причине их насмешек.
Тетяна._ Грiх. вам смертельний таким сином бути! Яка б мати в.аша.не
була, но все мати. Вона ж у нас жiнка добра, розумна i поважна; а що себе
веде попросту, цього вам стидатися нiчого. Ви дума║те, що паньматка ваша
вже й гiрша од вас затим, що ви письменний, нажили якийсь чинок, що одежа
коло вас облипла i ви причепили, не знаю для чого, дворянську медаль? Та
вона ж вас родила, вигодувала, до розуму довела: перше до дяка оддала
вчитись читати, а пiсля до волосного правленiя писати. Без не┐, може б, ви
були пастухом, вiвчарем або й свиней пасли...
Финтик_. Пустое! Фрашки! Я - ветвь масличная от грубого корня. Iосиф во
Египте сделался любимцем царя, и старый Iаков, отец его, должен был
смиритися пред ним.
Тетяна_. Отак нашi знають! Ви себе рiвня║те з Iосифом? Далеко куцому до