"Людмила Козинец. Було, к i буде... (укр.)" - читать интересную книгу автора

- Карбованця? Я тобi два подарую, тiльки йди собi. А звуть...
Тетяною.
- Тетяною? Ну яка ти Тетяна?
Вона засмiялася. I її трохи грубувате обличчя вiдразу стало
гарненьким.
- Добре, добре... хай не Тетяна. Тобi що?
Я знизав плечима. I справдi, що менi? Менi б зараз мою товсту
котлету.
- Та нiчого. А ось i мiй тролейбус. Тримай карбованця, та нi, даю
два.
Вона докiрливо хитнула головою, зсунула брови, глянула просто в
очi. Я обернувся, щоб пiти i... не мiг рушити з мiсця. Ноги прилипли
до асфальту. Обережно, щоб не впасти, оглянувся, скрутившись гвинтом.
Циганочка дивилася на мене, примруживши одне око. Я суворо сказав:
- Кидай цi жарти. Знову не встигну у тролейбус.
Вона стрельнула поглядом на новенький тролейбус. Тiєї ж митi
штанги з ляском злетiли з дротiв.
З кабiни вилiз водiй, натягнув рукавички, розпачливо втупився в
дроти й вилаявся:
- Що за бiсова душа! Завжди на цьому мiсцi...
- Так... А що ти ще вмiєш?
Погляд циганки натрапив на огрядну жiнку в бiлому комбiнезонi.
Жiнка спiткнулась об невидиму перешкоду i випустила з рук пачку
ягiдного морозива, безповоротно заляпавши снiжну бiлину свого чудового
комбiнезона.
- Я все зрозумiв. Бiльше не буду. Вiдпусти мене.
I ноги мої нарештi могли рухатись. Поправивши люрексову хустинку,
циганочка пiрнула в людський потiк.

... Казала менi бабуся:
- Нiколи не ображай циган. Життя у них завжди важке було. Вони
нiкому кривди не чинять, а вiддячити за кривду можуть. Нашлють хворобу
яку... Силу вони особливу мають...
Все це, якщо хочете, можу вельми науковоподiбно пояснити. Ну, хоча
б так. У мить гнiву мозок видає iмпульс енергiї, "лихої волi".
Потрапляючи в "мозок-приймач", вiн на мить розлагоджує, руйнує баланс
зв'язкiв. Як сигнал активної перешкоди у радiолокацiйному захистi.
Псується настрiй, з'являються пригнiченiсть, передчуття лиха, головний
бiль... А потiм усе це закрiплюється у пам'ятi, заростає
перебiльшенням, пiдсвiдомим пiдтасуванням фактiв - i привiт.
Розпорошується увага, з'являється роздратованiсть, вразлива людина i
справдi може захворiти.
Найстрашнiше те, що практично все можна пояснити науковоподiбно.
Взяти хоча б феномен знiмання лiвої панчохи англiйською вiдьмою або
англiйську шпильку як вiрний засiб проти пристрiту. А що таке
англiйська шпилька? Замкнений металевий контур. Простий i надiйний
засiб, що екранує... антену мозку.
Або в медицинi. Пастер! Iмунiзацiя! Африканцi з давнiх-давен
прищеплювали виразку свiйським тваринам. I вельми успiшно. Ера
антибiотикiв! I в Древньому Єгиптi пережоване зерно зсипали в глечик,